Управління Держпраці у Рівненській області роз’яснює: законодавство розрізняє звільнення з ініціативи роботодавця або звільнення з ініціативи працівника.
Згідно з ч. 3 ст. 40 Кодексу Законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, крім звільнення за п. 5 цієї статті: нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) в разі певного захворювання.
За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
У інших випадках відповідно до вимог ст. 38 Кодексу Законів про працю України, згідно з якою працівник має право розірвати трудовий договір, коли він сам є ініціатором звільнення, попередивши про це власника або уповноважений ним орган за два тижні, таке звільнення допускається під час перебування його на "лікарняному" у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, оскільки ця норма чинного законодавства не містить будь-якої заборони.
Також можливе звільнення працівника під час перебування його на "лікарняному" у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за угодою сторін згідно з ч. 1 ст. 36 Кодексу Законів про працю України.
Додатково інформуємо, що відповідно до ст. 232 Кодексу законів про працю України у разі наявності трудового спору працівник має право звернутися до суду як до вищої інстанції розгляду трудових спорів.