Дитяча праця привертає все більшу увагу на національному та міжнародному рівнях. Нині в усьому світі вона визнана як вирішальний фактор, що характеризує експлуатацію та порушення прав дітей.
Базовим документом, спрямованим на захист дітей, є Конвенція ООН про права дитини, яка була ухвалена та відкрита для підписання й приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року. Текст Конвенції про права дитини готувався, обговорювався та узгоджувався понад 10 років. Цей особливий документ було ратифіковано 191 країною світу. Держави-сторони взяли на себе обов’язок поважати і забезпечувати всі права дитини, передбачені Конвенцією. Конвенція визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку.
Конвенція ООН про права дитини набула чинності в Україні 27 вересня 1991 року і з цього часу є частиною національного законодавства.
Дитяча праця – це не корисний трудовий досвід і не учнівство, поєднане з навчанням, яке зміцнює сьогодення дитини і майбутні перспективи. Дитяча праця у її найгірших формах – це зловживання владою. Праця дітей нерідко перешкоджає здобуттю ними освіти та нормальному фізичному і розумовому розвитку, що у майбутньому погано позначиться на шансах цих дітей стати кваліфікованими працівниками і вибратися зі злиднів.
Відповідно до статті 3 Конвенції Міжнародної організації праці № 182 «Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці» найгіршими формами дитячої праці є:
- робота, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди здоров’ю, безпеці чи моральності дітей;
- усі форми рабства або практика, подібна до рабства, як наприклад, продаж дітей та торгівля ними, боргова кабала та кріпосна залежність, а також примусова чи обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання у збройних конфліктах;
- використання, вербування або пропонування дитини для заняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи для порнографічних вистав;
- використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності, зокрема, для виробництва та продажу наркотиків, як це визначено у відповідних міжнародних договорах.
Діти, що займаються підневільною чи примусовою працею, абсолютно незахищені від своїх роботодавців. Значна частина дітей не отримує платні за свою роботу.
На сьогодні унаслідок занепокоєння цією проблемою та усвідомлення того, що експлуатація дітей не сприяє сталому й тривалому економічному зростанню, в багатьох країнах вдаються до спроб викорінити це явище. Сучасні євроінтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, дають додаткові можливості у подоланні використання найгірших форм дитячої праці.
Україна – за щасливе дитинство, без війни, насильства та примусової дитячої праці!
Східне міжрегіональне управління Держпраці