Оновлена частина перша ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР передбачає надання одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, щорічної додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів.
Але як діяти, якщо жінка майже 9 років перебувала у відпустках для догляду за дитиною до трьох років (щоразу при народженні кожної із трьох дітей) і тепер звільняється? Чи належить їй компенсація за невикористану додаткову відпустку «на дітей» за всі ці роки? Чи слід підтверджувати, що батько дитини не брав такої відпустки? А як діяти, якщо татусі цих дітей різні?
Ці запитання були адресовані Держпраці. Проте в листі від 29.09.2021 р. № 6438/4/4.1-3В-21 чітких відповідей не надано. Констатовано, що законодавство не визначає переліку документів, які має надати працівник для підтвердження його права на додаткову відпустку «на дітей».
На думку Держпраці, таким підтвердженням може бути свідоцтво про народження дитини та будь-який інший офіційний документ, що підтверджує невикористання у поточному році зазначеної відпустки іншим з батьків, наприклад, довідка з місця роботи, довідка з центру зайнятості як безробітного, довідка про зайняття підприємницькою діяльністю тощо.