Війна загострила питання, з якими можуть стикатися роботодавці. Серед них і таке, як діяти, якщо працівник є колабораціоністом. Які є законні способи реагування на наявну інформацію?
«Закон і Бізнес» пропонує розглянути різні ситуації залежно від стадії розгляду кримінального провадження стосовно конкретної особи.
- Є інформація про те, що працівник співпрацює з державою-агресором, проте кримінального провадження немає
Розірвати трудові відносини з таким працівником можна виключно на підставах, передбачених КЗпП, з урахуванням норм Закону № 2136. Тож можна назвати такі можливості для припинення трудових відносин:
- угода сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП);
- закінчення строку дії трудового договору (п. 2 ч. 1 ст. 36, ст. 23 КЗпП);
- розірвання трудового договору з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36, ст. 38, 39 КЗпП) (у зв'язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існуванням загрози для життя і здоров'я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури), ст. 4 Закону № 2136);
- розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (п. 4 ч. 1 ст. 36, ст. 40, 41 КЗпП) (у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки, ст. 5 Закону № 2136);
- розірвання трудового договору на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (п. 4 ч. 1 ст. 36, ст. 45 КЗпП);
- переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду (п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП);
- відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці (п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП) (у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених ч. 3 ст. 32 та ст. 103 КЗпП, здійснюється не пізніше як до запровадження таких умов, ч. 2 ст. 3 Закону № 2136);
- відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль (п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП).
- Кримінальне провадження розпочато, але вироку ще немає
На цій стадії кримінального провадження, у разі отримання ухвали слідчого судді/суду про відсторонення від посади або про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, роботодавець, керуючись ст. 46 КЗпП, має відсторони такого працівника від роботи. На час відсторонення зарплата не зберігається.
- Наявний вирок суду, яким особу визнано винною за ст. 111-1 ККУ
Самого по собі обвинувального вироку суду для звільнення колабораціоніста з посади недостатньо. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 36 КЗпП підставою для припинення трудового договору є набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження роботи. У разі обрання іншої міри покарання підстави для звільнення слід шукати серед загальних.
Також варто пам'ятати, що далеко не вся діяльність згідно з нормами міжнародного гуманітарного права може вважатися колабораційною, наприклад, примусова робота на окупанта легімітизована ст. 51 Конвенцією про захист цивільного населення під час війни (далі — Конвенція); судові органи на окупованих територіях можуть функціонувати, проте мають здійснювати правосуддя за законодавством України і від її імені (ст. 54 Конвенції); медичному персоналу усіх категорій дозволено виконувати свої обов'язки (ст. 56 Конвенції); сплата податків на користь окупаційної влади також дозволяється (ст. 43 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі).