У листі від 21.03.2023 р. № 10344-8077/У-03/8-2800/23 ПФУ пояснює, що згідно з п. 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок, на кількість календарних днів зайнятості (період перебування у трудових відносинах) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, — тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі — поважні причини).
Водночас п. 4 Порядку передбачено, що середньоденна заробітна плата не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску з розрахунку на один календарний день, яка обчислюється шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).
Наприклад, у жовтні 2022 р. застрахована особа перебувала у відпустці без збереження заробітної плати лише частину місяця, а саме з 03 до 14 жовтня 2022 р. та з 17 до 31 жовтня 2022 р. Тому в розрахунковий період жовтня 2022 р. включаються чотири календарні дні (1, 2, 15 та 16 жовтня 2022 р.), а заробітна плата, нарахована в жовтні 2022 р., включається у розрахунок у повному обсязі.
Лист ПФУ від 21.03.2023 р. № 10344-8077/У-03/8-2800/23