Шум як несприятливий чинник виробничого середовища наявний у промисловості, на транспорті (залізничному, автомобільному), у сільському господарстві. Вплив шуму на організм людини пов’язаний в основному із застосуванням нового, високопродуктивного устаткування, з механізацією й автоматизацією виробничих процесів, переходом на високі швидкості під час експлуатації верстатів та агрегатів.
Джерелами шуму можуть бути двигуни, насоси, компресори, турбіни, пневматичні інструменти, молоти, дробарки, верстати та інші установки, що мають у своєму складі рухомі механізми та обертові деталі.
Найгірші суб’єктивні відчуття і вплив на організм зумовлює високочастотний шум. Імпульсний шум вважається шкідливішим за постійний. Трудові процеси, пов’язані з впливом шуму, нерідко вимагають вимушеного положення тіла, напруження окремих груп м’язів, підвищеної уваги, нервово-емоційного напруження, вони також можуть поєднуватися з впливом вібрації, пилу, токсичних речовин, несприятливих метеорологічних умов, інфра й ультразвуку, випромінювання тощо.
У сучасному виробництві шум часто стає причиною зниження працездатності, підвищення рівня загальної та професійної захворюваності, частоти виробничих травм.
Вплив шуму на організм умовно поділяють на специфічний, що спричиняє зміни в органі слуху, і неспецифічний — з боку інших органів і систем.
Основну увагу приділяють стану органа слуху, тому що слуховий аналізатор першим сприймає звукові коливання і потерпає від впливу шуму на організм.
Шум є однією з основних причин зниження слуху в працівників з нейросенсорною приглухуватістю. Зміни, що виникають в органі слуху під впливом шуму, характеризуються ураженням апарату звукосприймання.
Крім того, шум розглядається як стресовий чинник і загальний біологічний подразник, який негативно впливає на всі органи та системи організму, передусім на центральну нервову і серцево-судинну системи.
Основною ознакою тривалого впливу шуму на організм є синдром зниження слуху за типом кохлеарного невриту.
Патологічний процес має динамічний характер, поступово прогресує. Стійкі зміни слуху, як правило, розвиваються повільно. Нерідко їм передує адаптація до шуму. Стан характеризується нестійким зниженням слуху, що виникає безпосередньо після впливу шуму і зникає незабаром після припинення його впливу.
Адаптацію до шуму розглядають як захисну реакцію слухового аналізатора на акустичний подразник, а стомлення є передпатологічним станом, що за відсутності тривалого відпочинку може призвести до стійкого зниження слуху.
Розвитку початкових стадій професійного зниження слуху можуть передувати відчуття дзенькоту, дзвону або шуму у вухах, запаморочення, головний біль. Згодом ці суб’єктивні відчуття посилюються, стають інтенсивними й постійними, а далі знижується слух на обидва вуха. Сприйняття розмовної та шепітної мови на ранніх етапах розвитку патологічного процесу не порушується, тому працівники тривалий час не помічають зниження свого слуху. Сприйняття шепітної мови знижується в основному на подальших стадіях професійного зниження слуху і переходить у приглухуватість. Чутність розмовної мови тривалий час залишається доброю. Ця функція порушується лише в разі тривалої праці в умовах впливу шумів — протягом 20 років і довше.
Професійне зниження слуху буває звичайно двобічним. При цьому однаково уражуються як повітряне, так і кісткове сприйняття. Процес має симетричний характер, уражає і праве, і ліве вухо. Втрата слуху може бути несиметричною тоді, коли джерело шуму тривалий час перебувало з одного боку від працівника, однак при цьому процес також є двобічним.
Варто знати, що існує нейросенсорна приглухуватість змішаного характеру. Її виявляють тоді, коли робітник тривалий час зазнавав впливу інтенсивного шуму і має порушення слухової функції поряд зі стійкими залишковими змінами внаслідок перенесених інфекційних захворювань, контузії, приймання деяких лікарських препаратів. У такому разі, визначаючи ступінь приглухуватості, не можна відкидати несприятливий вплив шуму як чинник, що посилює патологічні зміни та пригнічення слухової функції, яка не мала шумової етіології.
Найважче з’ясувати питання про професійний характер змін нервової та серцево-судинної систем. Потрібно розрізнити можливі впливи інших, непрофесійних чинників. Слід взяти до уваги санітарно-гігієнічні умови праці — параметри шуму, тривалість його впливу протягом робочого дня, наявність додаткових несприятливих виробничих чинників, що впливають на стан нервової та серцево-судинної систем. Мають значення стаж роботи в умовах шуму, період розвитку відповідних змін і відсутність їх до прийняття працівника на роботу, пов’язану з впливом шуму.
Для профілактики шкідливого впливу шуму на організм людини потрібно вживати таких заходів:
- Знижувати рівень шуму в умовах виробництва. Цього можна досягти, поліпшуючи конструкції верстатів, інструментів, іншого устаткування, використовуючи звукопоглинальні та звукоізолювальні матеріали.
- Застосовувати індивідуальні засоби захисту (протишумові вкладиші, заглушки, навушники, шоломи).
- Використовувати явище інтерференції (накладення звукових хвиль) для ослаблення звукового тиску.
- Проводити попередні та періодичні медичні огляди.
Терміни періодичних медичних оглядів встановлюють залежно від інтенсивності шуму. Якщо шум характеризується інтенсивністю від 81 до 99 дБ — 1 раз на 24 місяці, 100 дБ і вищою — 1 раз на 12 місяців. Отоларинголог проводить перший огляд працівника через 6 місяців після початку його роботи, пов’язаної з впливом інтенсивного шуму.
Відповідно до чинного наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 р. № 246 виробничий шум включено до переліку несприятливих виробничих чинників (п. 5.4 додатка 4 до цього наказу), робота з якими передбачає обов’язкове проведення попередніх і періодичних медичних оглядів для запобігання професійним захворюванням.
Додатковими медичними протипоказаннями для прийняття на роботу, пов’язану з впливом виробничого шуму, є:
- стійке зниження слуху, навіть на одне вухо, будь-якої етіології;
- отосклероз та інші хронічні захворювання органа слуху з несприятливим прогнозом;
- порушення функції вестибулярного апарату будь-якої етіології, у т.ч. хвороба Меньєра;
- гіпертонічна хвороба будь-якої стадії;
- виражена вегетативно-судинна дистонія.
Південно-Східне міжрегіональне управління Держпраці