Міністерство інфраструктури України на урядовому сайті повідомляє, що постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 р. № 211 (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 16.03.2020 р. № 215; далі — Постанова № 211):
— установлено з 12.03.2020 р. до 03.04.2020 р. на усій території України карантин;
— заборонено з 12 год. 00 хв. 18.03.2020 р. до 03.04.2020 р. регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями).
Разом з тим, відповідно до п. 13 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою КМУ від 18.02.1997 р. № 176 (далі — Правила) перевезення пасажирів автобусами залежно від режиму їх організації можуть бути регулярними, регулярними спеціальними та нерегулярними.
При цьому, Постановою № 211 заборони щодо здійснення регулярних спеціальних перевезень пасажирів автомобільним транспортом не встановлено.
Відповідно до п. 13, 45-50 Правил регулярні спеціальні перевезення:
— організовуються для перевезення працівників підприємств, установ та організацій, учнів, студентів та інших організованих груп пасажирів;
— здійснюються відповідно умов, зазначених у паспорті маршруту, та на підставі договору, згідно з яким автомобільний перевізник надає підприємству, установі та організації, яка виступає замовником послуг, послуги з перевезення організованої групи пасажирів за певним маршрутом і визначеним розкладом руху, протягом передбаченого договором строку.
Таким чином, на даний час допускається перевезення пасажирів – працівників підприємства, установи, організації за спеціальними регулярними перевезеннями, організованими відповідно до п. 13, 45-50 Правил.
Зважаючи на запроваджений на території України карантин, а також з метою захисту здоров’я громадян, такі перевезення слід здійснювати з урахуванням обмежень кількості пасажирів в одному транспортному засобі – до 10 чоловік в автобусі, що здійснює перевезення пасажирів. Вказані перевезення рекомендується здійснювати із використанням засобів індивідуального захисту, призначених для протидії COVID-19.
► Вiд редакції
Це означає, що підприємства, установи, організації в силу припинення регулярних перевезень громадян пасажирським транспортом можуть організовувати доставку працівників до місця роботи та назад за спеціальними регулярними перевезеннями, організованими відповідно до п. 13, 45-50 Правил.
Роботодавцям і раніше було рекомендовано організувати доставку працівників до місця роботи і назад за свій рахунок. Такі витрати з точки зору ПКУ розглядаються як додаткове благо працівників і підлягають оподаткуванню ПДФО, ВЗ і ЄСВ. На жаль, змін до ПКУ і Закону про ЄСВ в частині оподаткування таких витрат не внесено.
У питанні доставки працівників до місця роботи та назад можливі такі варіанти:
- підприємство замовляє та оплачує таксі;
- підприємство компенсує витрати на таксі;
- підприємство видає кошти на таксі;
- підприємство орендує та оплачує автобус;
- працівнику компенсуються витрати на використання власного автомобіля, враховуючи витрати на пальне;
- працівнику компенсуються витрати на використання власного автомобіля, витрати на пальне компенсуються окремо.
Всі ці випадки податковий орган розцінює як додаткове благо, яке оподатковується ПДФО та ВЗ на підставі пп. 164.2.17 ПКУ з використанням «натурального» коефіцієнта за п. 164.5 ПКУ:
пп. «е» — як вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) за звичайними цінами),
пп. «г» — як суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом ІV «Податок на доходи фізичних осіб»).
Відповідно до Інструкції зі статистики зарплати не належать до фонду оплати праці та включені до Переліку № 1170 і не оподатковуються ЄСВ:
— витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендованим транспортом, крім оплати праці водіїв (п. 3.21 Інструкції та п. 11 розділу І Переліку)
— компенсації працівникам за використання для потреб виробництва особистого транспорту (пп. 3.22 та п. 7 розділу ІІ Переліку).
Решта витрат будуть об’єктом оподаткування ЄСВ тому що
а) вони не звільненні від оподаткування за нормами Переліку № 1107;
б) як інші виплати, що мають індивідуальний характер, належать до фонду оплати праці за пп. 2.3.4 Інструкції зі статистики зарплати.
Слід додати, що довгий час вважалося, і податківці поділяли цю думку, що якщо підприємство не може персоніфікувати витрати (додаткові блага), наприклад, як витрати на доставку працівників до місця роботи та назад, то такі витрати не оподатковуються. Та останнім часом податківці вважають (див., наприклад, тут), що нормами розділу ІV «Податок на доходи фізичних осіб» ПКУ такі витрати не є звільненими від оподаткування, а тому мають оподатковуватися. При цьому вони зазначають, що «вказані заходи проводяться товариством винятково для своїх працівників, тобто у товариства є можливість їх персоніфікувати співробітників, які скористалися правом участі у проведених заходах, то відсутність такої персоніфікації не може слугувати підставою для звільнення працівника від сплати відповідних податків та зборів».
У випадку доставки працівників до місця роботи та назад під час карантину роботодавець змушений персоніфікувати, які саме працівники скористалися цим правом, тож уникнути оподаткування, на нашу думку, важко.
Доречно також нагадати, що нормами Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 р. № 533-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ доповнено новим п. 52-1: за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01.03.2020 р. по 31.05.2020 р., штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:
— порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;
— відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;
— порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах, що застосовуються на загальних підставах;
— порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.
Внесено зміни й у розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про ЄСВ. Новим п. 9-11.1 встановлено, що тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою ст. 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року:
— несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;
— неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів);
— несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів. При цьому абзаци другий та третій пункту 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону щодо такого порушення, вчиненого у періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року, не застосовується.
Протягом періодів з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню (п. 9-11.2).
З цього слідує, що якщо підприємство навіть і не сплатить ПДФО, ВЗ і ЄСВ під час карантинних заходів з додаткового блага працівників, штрафні санкції до нього застосовані не будуть, але це не звільняє від сплати самих податків і внеску, буде хіба безвідсотковий кредит, скажімо так.