Під час карантину багато працівників підприємств, установ та організацій йшли у відпустку без збереження зарплати, тому питання щодо підстав надання відпустки на час карантину залишається актуальним. Роз’яснення надає головний державний інспектор відділу з питань експертизи умов праці Управління Держпраці в Кіровоградській області Оксана Колпак.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 р. № 530-IX (далі — Закон № 530) внесено зміни до ст. 84 КЗпП, відповідно до яких у разі встановлення КМУ карантину строк перебування у відпустці без збереження зарплати на період карантину не включається у загальний строк, встановлений частиною другою цієї статті (не більше 15 календарних днів на рік).
Внесення цієї норми важливе, оскільки в загальному випадку відпустка за власний рахунок, надана за згодою сторін тривалістю більше ніж 15 календарних днів, це порушення КЗпП, і на роботодавців могли б накласти адмінштраф у розмірі від 30 до 100 нмдг (частина перша ст. 41 КУпАП) за порушення вимог законодавства про працю.
На сьогодні відпустка без збереження заробітної плати може тривати протягом усього карантину, а її строк не враховується в 15-денну норму на рік для таких відпусток, передбачену частиною другою ст. 84 КЗпП.
Відпустка без збереження заробітної плати надається працівнику на підставі письмової заяви, в якій мають бути зазначені:
- причина, з якої працівник просить надати неоплачувану відпустку;
- дата початку відпустки;
- тривалість відпустки.
Якщо працівник бере відпустку без збереження заробітної плати під час карантину, в заяві слід зазначити «у зв'язку із запровадженням карантину», а також зробити посилання на постанову КМУ, згідно з якою вводиться карантин. Після розгляду заяви керівником видається наказ (розпорядження) про надання відпустки без збереження заробітної плати. Таку відпустку не продовжують на кількість святкових і неробочих днів, що припадають на неї.
Відпустку без збереження заробітної плати надають, як правило, у зв’язку з якимись подіями в житті працівника. При цьому передусім необхідне його бажання піти в таку відпустку. У жодному разі не можна відправляти працівника у відпустку за власний рахунок примусово, без його згоди, оскільки це грубе порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачено ст. 172 Кримінального кодексу України.
На думку редакції, підставою для надання відпустки на час карантину є пп. 1 п. 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 530. Адже саме в ньому, а не в постановах КМУ про запровадження карантину, зазначено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), роботодавець може надавати працівнику, у т. ч. державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, за його згодою відпустку.