Право посадової особи на вихідну допомогу в розмірі шести середніх зарплат


25.11.2020

Заступник начальника відділу з питань експертизи умов праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Олександр Матвієнко свого часу надав роз’яснення щодо права секретаря міської ради міста районного значення, повноваження якого припинені (у зв’язку з припиненням повноважень відповідної ради), на виплату вихідної допомоги в розмірі не менше шестимісячного середнього заробітку на підставі ст. 44 КЗпП.

Повідомляється, що із зазначеного питання Державна інспекція України з питань праці надала докладні роз’яснення від 24.07.2014 р. «Категорія «посадові особи» у трудовому законодавстві», а саме «Які категорії працівників можна віднести до категорії «посадових осіб» у розумінні п. 5 ст. 41 КЗпП. Чи поширюються на «посадових осіб» підприємств, установ, організацій соціальні гарантії, передбачені законодавством? Який трудовий договір (строковий чи безстроковий) може бути розірвано у порядку п. 5 ст. 41 КЗпП?«.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13.05.2014 р. № 1255-VII частину першу ст. 41 КЗпП доповнено п. 5, відповідно до якого додатковою підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов є припинення повноважень посадових осіб.

Відповідно до ст. 4 КЗпП законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. У законодавстві про працю визначення поняття «посадова особа» відсутнє.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну службу»[1] посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

У ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі — Закон) зазначено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Законом України від 11.07.1995 р. № 282/95-ВР у Кодексі України про адміністративні правопорушення слова «службова особа» замінено словами «посадова особа». Таким чином, можна дійти висновку, що поняття «посадова особа» та «службова особа» є синонімічними.

У примітці до ст. 364 Кримінального кодексу України визначено, що службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації.

Службова особа наділена певним обсягом повноважень і в їх межах має право вчиняти дії, що породжують, змінюють або припиняють конкретні правовідносини (наприклад, право прийняття та звільнення працівників, застосування дисциплінарних чи адміністративних стягнень тощо).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 р. № 5 організаційно-розпорядчими обов’язками (наявність яких є характерною для поняття «посадова особа») є обов’язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідувачі відділів, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Перелік посадових осіб, з якими може бути припинений трудовий договір на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП, та обмеження щодо застосування звільнення працівника на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП залежно від виду трудового договору (строковий чи безстроковий) законодавством не передбачено.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках, передбачених ст. 40 КЗпП, а з окремими категоріями працівників — у випадках, визначених ст. 41 КЗпП.

Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а в разі створення ради товариства (спостережної ради) — голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.

Відповідно до частини третьої ст. 99 Цивільного кодексу України повноваження члена виконавчого органу товариства можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

У разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п. 5 частини першої ст. 41 КЗпП та ст. 44 КЗпП, передбачена виплата вихідної допомоги в розмірі не менше шестимісячного середнього заробітку.

На працівників, обраних до профспілкових органів, поширюються гарантії, передбачені главою XVI КЗпП України та Законом України «Про професійні спілки, їх права, та гарантії діяльності». Звільнення зазначеної категорії працівників згідно з п. 5 ст. 41 КЗпП відбувається у порядку, визначеному ст. 252 КЗпП, а саме: звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об’єднання професійних спілок).

Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, не допускається протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад (крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі у зв’язку із станом здоров’я, що перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які законом передбачена можливість звільнення з роботи чи служби). Така гарантія не надається працівникам у разі дострокового припинення повноважень у цих органах у зв’язку з неналежним виконанням своїх обов’язків або за власним бажанням, за винятком випадків, якщо це пов’язано із станом здоров’я.

Згідно зі ст. 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — частина шоста ст. 179), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Виходячи з вищевикладеного, звільнення вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років, за ініціативою роботодавця згідно з п. 5 ст. 41 КЗпП України не допускається.

Тобто якщо секретар міської ради міста за своїми посадовими обов’язками був посадовою особою та був звільнений на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП, він має право на вихідну допомогу в розмірі не менше шестимісячного середнього заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП.


Від редакції додамо, що запитання, яке розглядалося фахівцем Держпраці, з огляду на те, що нещадавно відбулися місцеві вибори, дуже актуальне. І, з одного боку, відповідь очевидна: «Якщо.., то…».

Але тут проблема в іншому: чи підлягають посадові/службові особи органів місцевого самоврядування звільненню за п. 5 ст. 41 КЗпП?

З огляду на запитання, що надійшли на пряму телефонну лінію редакції, окремі посадові особи, повноваження яких продовжено, та фахівці органів місцевого самоврядування так не вважають. А ось ті, повноваження яких припинено, звичайно, за те, щоб отримати вихідну допомогу.

Пунктом 5 ст. 41 КЗпП було доповнено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13.05.2014 р. № 1255-VII лише з 01.06.2014 р. Ним, серед іншого, було внесено зміни й до ст. 89 Господарського кодексу України та ст. 99 Цивільного кодексу України, ст. 51 Закону України «Про акціонерні товариства». Тож дивно, що ним не було внесено зміни в Закон України «Про державну службу», Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та не згадувався п. 9 ст. 36 КЗпП.

Тож не можна сказати, що все так однозначно…

На цю тему стануть у пригоді такі методичні рекомендації:

 

 


[1] На той час чинним був Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-XII, який втратив чинність у зв’язку з набранням чинності ЗакономУкраїни «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII.


◦ Трудовi вiдносини
◦ Звільнення працівників
◦ Бюджетна сфера
ДЕМО ДОСТУП