Координаційний центр з надання правової допомоги нагадує, що сезонними слід вважати працівників, які приймаються на сезонні роботи, тобто на роботи, які у зв’язку з природними та кліматичними умовами виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців, та які включені в перелік сезонних робіт, наведених у Списку сезонних робіт і сезонних галузей, затверджених постановою КМУ від 28.03.1997 р. № 278.
Список є вичерпним, тому з працівником може бути укладений трудовий договір про виконання сезонної роботи, якщо вона відповідає таким вимогам:
- не може виконуватися протягом усього року в результаті природних та кліматичних умов і тому виконується лише протягом певного періоду, що не перевищує шести місяців;
- міститься у Списку сезонних робіт і сезонних галузей.
У Списку не зазначаються конкретні професії, посади сезонних працівників і не деталізовано сезонні роботи. У зв’язку з цим перелік таких професій, посад та конкретних видів сезонних робіт, а також тривалість, дату початку та закінчення таких робіт підприємствам рекомендується встановлювати в колективному договорі або іншому локальному документі.
Трудові договори із сезонними працівниками є строковими трудовими договорами, оскільки вони укладаються:
- на період виконання певної роботи (п. 3 частини першої ст. 23 КЗпП);
- на визначений строк, що встановлюється за згодою сторін (п. 2 частини першої ст. 23 КЗпП).
Прийняття працівників на роботу за строковим трудовим договором відповідно до частини другої ст. 23 КЗпП можливе лише в тих випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням:
- характеру роботи або умов її виконання;
- інтересів працівника;
- в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Якщо не дотримано хоча б однієї із зазначених вище умов, укладання строкового трудового договору є незаконним.
У разі оформлення трудових відносин із сезонним працівником роботодавець повинен попередити про сезонний характер роботи, про що має бути зазначено в заяві працівника про прийняття на роботу та в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Порушення цієї вимоги означає, що із працівником укладено трудовий договір на невизначений строк. Встановлення випробування в разі прийняття сезонного працівника є порушенням трудового законодавства.
Усі наймані працівники, які підписали письмовий трудовий договір (контракт) і виконували сезонну роботу один день і більше, включаються в облікову кількість штатних працівників.
На тимчасових та сезонних працівників поширюються форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що діють на підприємстві. Тобто оплата праці за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) має провадитись не нижче мінімальної заробітної плати (ст. 95 КЗпП). Сезонні працівники мають право на оплату часу відпусток, тимчасової непрацездатності, також їм надаються гарантії та компенсації у зв’язку зі службовими відрядженнями, передбачені ст. 121 КЗпП.
Існують певні особливості в наданні та розрахунку виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам, які працюють на сезонних роботах. Зокрема, в разі захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, допомога надається не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року (частина друга ст. 22 Закону № 1105). У разі трудового каліцтва чи професійного захворювання допомога виплачується на загальних підставах.
Для цього не потрібно його заяви про звільнення та попередження роботодавця про наступне звільнення працівника із вказаної підстави. Згода профспілкового комітету також не потрібна.
Сезонний трудовий договір може бути розірваним до закінчення строку на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою ст. 38 КЗпП. У разі дострокового розірвання цього договору з ініціативи працівника він повинен попередити про це роботодавця в письмовій формі за три дні.
Також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у передбаченому законодавством порядку.
Якщо після закінчення строку трудового договору (в тому числі сезонного) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Отже, роботодавцям не слід забувати вчасно звільняти сезонних працівників, інакше вони набудуть статусу постійних працівників.