Верховний Суд у постанові від 26.08.2021 р. у справі № 607/14453/20 (провадження № 61-10296св21) поставив крапку у спорі про скасування наказу про переміщення та поновлення на попередньому місці роботи.
Згідно зі ст. 32 КЗпП переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника.
Не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці. Однак і переміщення не може бути безмотивним, не обумовленим інтересами виробництва. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров’я.
Зазначена норма трактує поняття «переміщення» в межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Вона передбачає в межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, зміну:
- робочого місця (тобто місця безпосереднього виконання роботи);
- структурного підрозділу в тій самій місцевості;
- роботи на іншому механізмі або агрегаті.
Зміна істотних умов праці передбачає зміну системи та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших. Про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці (частина друга ст. 32 КЗпП).
Якщо колишні істотні умови праці не можуть бути збережені, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП (частина четверта ст. 32 КЗпП).
Суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що з дня видачі оскаржуваного наказу позивач почав працювати у шкідливих умовах праці, суттєво змінилися його трудові обов’язки на посаді лікаря-невропатолога інсультного відділення. Верховний Суд погодився з висновками судів про те, що особі було змінено істотні умови праці, у зв’язку із чим відповідач мав його попередити за два місяці про такі зміни і в разі згоди позивача на продовження роботи перевести його на посаду лікаря-невропатолога інсультного відділення, а в разі незгоди на продовження роботи — звільнити на підставі п. 6 частини першої ст. 36 КЗпП. Проте фактично відбулося переведення особи на іншу роботу без її згоди, яке названо переміщенням.