16 вересня 2024 р. у Верховній Раді зареєстровано низку законопроєктів щодо трудових спорів:
- № 12034 "Про колективні трудові спори";
- № 12035 "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення вимог законодавства про колективні трудові спори";
- № 12036 "Про внесення змін до Закону України "Про судовий збір" щодо розміру судового збору у справах про колективні трудові спори".
Законопроєкт "Про колективні трудові спори"
Цей документ визначає принципи, правові та організаційні засади, способи та порядок вирішення колективних трудових спорів в Україні з метою зміцнення громадянської злагоди, сприяння колективним переговорам та розбудові взаємної довіри між соціальними партнерами на всіх рівнях.
Встановлені цим Законом норми поширюються на:
- працівників та професійні спілки, їх організації, об’єднання профспілок;
- роботодавців, організації роботодавців та їх об'єднання;
- органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до запропонованої структури законопроєкт складається з восьми розділів, які відповідно до предмету регулювання передбачають:
- закріплення загальних положень щодо сфери дії Закону, визначення основних понять і термінів, основних принципів вирішення колективних трудових спорів, прав та обов’язків сторін колективних трудових спорів;
- встановлення правових засад діяльності Національної служби посередництва і примирення, її правовий статусу та структуру;
- запровадження поділу колективних трудових спорів на "спори про права" та "спори про інтереси", закріплення способів та послідовності їх вирішення, зокрема порядку формування вимог, реєстрації спорів, особливостей проведення переговорів, процедури проведення трудової медіації у колективних трудових спорах з урахуванням положень Закону "Про медіацію";
- встановлення порядку вирішення колективних трудових спорів про права трудовим арбітражем, закріплення обов’язковості рішення трудового арбітражу, порядку оскарження такого рішення, виконання рішення трудового арбітражу у добровільному та примусовому порядках;
- cпрощення процедури вирішення колективних трудових спорів, запровадження для сторін можливості обирати спосіб їх вирішення, у тому числі шляхом закріплення в колективних угодах, договорах, а також можливості позасудових способів їх вирішення за винятком випадків, коли колективні трудові спори можуть розглядатися судом відповідно до законодавства;
- запровадження чіткого та уніфікованого правового регулювання права на страйк, зокрема щодо процедури оголошення страйку, його проведення, прав та гарантій, обов’язків працівників та роботодавців під час страйку, визнання страйку незаконним та його заборони, особливих умов участі у страйку деяких працівників, на яких поширюється обмеження та заборона проведення страйку тощо);
- запровадження права роботодавця на локаут для захисту своїх прав та інтересів, порядку реалізації права на локаут, випадків його заборони або обмеження;
- удосконалення нормативних засад взаємної відповідальності сторін колективного трудового спору, їх представників за виконання рішень трудового арбітражу, зобов’язань за досягнутими домовленостями, а також порядку відшкодування збитків, заподіяних у результаті страйку чи локауту.
Крім того, законопроєктом пропонується внести зміни до деяких законодавчих актів з метою приведення їх норм у відповідність до його положень, забезпечення єдності термінології та її осучаснення, врегулювання окремих питань, що випливають із положень законопроєкту, а саме пропонується:
- виключити відповідні законодавчі положення щодо обмеження і заборони участі у страйках для окремих категорій працівників, представників органів державної влади;
- доповнити положення процесуального законодавства в частині порядку розгляду судом срав про оскарження рішення трудового арбітражу, видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення трудового арбітражу,
- визначити розміри ставок судового збору за подання до суду процесуальних документів стороною (представником сторони) колективного трудового спору у справах про визнання страйку/локауту незаконним, його припинення, обмеження, відміну, заяв про скасування рішення трудового арбітражу, у справах про погашення простроченої заборгованості із виплати заробітної плати тощо.
У разі прийняття цей закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Посилення відповідальності за порушення законодавства про колективні трудові спори
Внаслідок прийняття проєкту закону "Про колективні трудові спори" виникне необхідність у законодавчому врегулюванні питань щодо уточнення деяких положень стосовно встановлення відповідальності за ухилення осіб, які представляють сторони колективного трудового спору, від участі в примирних процедурах, трудовому арбітражі, порушення чи невиконання особами, що представляють сторону колективного трудового спору, угоди про вирішення колективного трудового спору, рішення трудового арбітражу, а також несвоєчасного повідомлення про проведення страйку чи локауту, організація страйку чи локауту, які визнані судом незаконними.
Тож законопроєктом № 12035 пропонується:
- уточнити назви та окремі положення статей 41-1 , 41-2 та 41-3 КУпАП;
- доповнити КУпАП новою статтею 41-4, якою передбачити відповідальність керівника органу / особу, уповноваженого (у) на керівництво страйком, роботодавця за несвоєчасне повідомлення в установленому порядку сторони колективного трудового спору про проведення страйку чи локауту, а також організацію страйку чи локауту, визнаних судом незаконними. А саме:
- несвоєчасне повідомлення в установленому порядку сторони колективного трудового спору про проведення страйку чи локауту – штраф від 30 до 100 нмдг (510-1700 грн);
- організація страйку чи локауту, визнаних судом незаконними – штрафу від 100 до 200 нмдг (1700-3400 грн).
У разі прийняття цей закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування, але не раніше дня набрання чинності Законом України "Про колективні трудові спори".
Розмір судового збору у справах про колективні трудові спори
Законопроєктом № 12036 пропонується визначити розміри ставок судового збору за подання до суду процесуальних документів стороною (представником сторони) колективного трудового спору у справах про визнання страйку/локауту незаконним, його припинення, обмеження, відміну, заяв про скасування рішення трудового арбітражу, у справах про погашення простроченої заборгованості із виплати заробітної плати тощо. Зокрема:
1) за подання до суду позовної заяви майнового характеру:
- юридичною особою – стороною (представником сторони) колективного трудового спору — 1, 5% ціни позову, але не менше 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- фізичною особою – роботодавцем – стороною колективного трудового спору — 1 % ціни позову, але не менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
2) позовної заяви немайнового характеру:
- юридичною особою – стороною (представником сторони) колективного трудового спору — 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- фізичною особою – роботодавцем – стороною колективного трудового спору — 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) позовної заяви про визнання страйку/локауту незаконним, його припинення, обмеження, відміну - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі прийняття цей закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування, але не раніше дня набрання чинності Законом України "Про колективні трудові спори".