Сьомий апеляційний адміністративний суд роз’яснив, що в разі звільнення працівника до закінчення робочого року, протягом якого він уже перебував у щорічній відпустці повної тривалості, в нього виникає заборгованість перед підприємством. Адже відпускні були нараховані працівнику за невідпрацьовану частину робочого року, і для покриття цього боргу роботодавець проводить відрахування із коштів, що виплачуються під час звільнення. Цей випадок передбачений ст. 127 КЗпП. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості роботодавцю, в якого вони працюють, можуть проводитися за наказом (розпорядженням) роботодавця, зокрема, під час звільнення до закінчення того робочого року, в рахунок якого працівник уже одержав відпустку за невідпрацьовані дні.
Якщо ж працівник звільняється під час перебування, наприклад, у навчальній відпустці (ст. 13–15 Закону про відпустки), соціальній відпустці «на дітей» (ст. 19 Закону про відпустки), додатковій відпустці учасникам бойових дій (ст. 16-2 Закону про відпустки), то підстав для утримання відпускних за дні таких відпусток немає.