У листі від 02.04.2021 р. № 4711-06/20369-07 Мінекономіки роз’яснює, що, на його думку, середня заробітна плата працівникам, які проходять військову службу за контрактом, має виплачуватися у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
А мінімальний розмір оплати за першу половину місяця має визначатися на підставі табеля обліку робочого часу, який заповнюється за звітний місяць (з 1 по 15 число), виходячи з розміру середньоденної заробітної плати, розрахованої з урахуванням положень Порядку № 100. Як зазвичай, у кінці листа Мінекономіки робить застереження, що «листи міністерств не є нормативно-правовими актами та мають інформаційно-рекомендаційний характер».
Почнімо з того, що п. 2 постанови КМУ від 08.02.1995 р. № 100 встановлено, що «роз'яснення з питань обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження надаються Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства». Хоча лист і носить інформаційно-рекомендаційний характер, проте він дає змогу зрозуміти, «що автор хотів сказати цим твором». І тоді у схожих випадках підприємство або діятиме за аналогією, або звертатиметься за роз’ясненнями далі, або розробить якийсь свій варіант дій.
У ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплату праці вказано, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. І не уточнюється, яка саме зарплата: за відпрацьований час чи за час простою, за час виконання громадських обов’язків чи за час відрядження тощо.
Тому запитання, скільки разів на місяць виплачувати зарплату працівникам, які проходять військову службу, не мало би виникати. Але воно виникає. Чому? Тому що розмір «авансу» визначається «колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не менше оплати за фактично відпрацьований час із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника». А в таких працівників немає фактично відпрацьованого часу… Отже, середній заробіток можна виплачувати один раз! Але чому ми не звертаємо увагу на першу частину цієї норми: «розмір «авансу» визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не менше…»?
Тобто в колективному договорі або іншому локальному акті має бути прописано, як діяти, якщо у працівника немає фактично відпрацьованого часу з якихось причин. І якщо в нас є середньоденна зарплата, то чому ми не можемо прописати механізм визначення «авансу» за 15 днів місяця?
Лист Мінекономіки
від 02.04.2021 р. № 4711-06/20369-07