Якою є процедура звільнення за прогул


02.11.2022

Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП) у ст. 40 визначає прогул як підставу для розірвання трудового договору з працівником з ініціативи роботодавця. При цьому в постанові Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів” від 06.11.1992 р. № 9 (далі – Постанова Пленуму ВСУ) розкривається зміст поняття «прогул» як відсутність працівника на роботі протягом усього робочого дня або більше ніж три години безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Отже, відсутність працівника на роботі без поважних причин (прогул) за своєю природою є грубим порушенням трудової дисципліни і, як наслідок, тягне накладення одного з видів дисциплінарного стягнення – догану або звільнення, з дотриманням правил, встановлених ст. 147–149 КЗпП.
 

Прогул є порушенням трудової дисципліни, за що ст. 147 КЗпП передбачено притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, у т. ч. накладення такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення, і повинно здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП роботодавець має право розірвати трудовий договір з працівником у разі вчинення ним прогулу без поважних причин, у т. ч. у разі відсутності працівника на роботі понад три години протягом робочого дня.

Процедура звільнення за прогул має враховувати не лише загальні правила і порядок звільнення працівників (частина перша ст. 47, ст. 116 КЗпП), а й правила і порядок звільнення працівників з ініціативи роботодавця (частина третя ст. 40, ст. 43 КЗпП), а також строки застосування, правила та порядок накладання, оголошення дисциплінарних стягнень (ст. 147, 148, 149 КЗпП), а саме:

  • звільнити працівника за прогул має право тільки орган, якому надано право приймати цього працівника на роботу;
  • звільнити працівника за прогул можна лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу;
  • звільнити працівника за прогул можна безпосередньо після здійснення прогулу, але:
    • не пізніше місяця після виявлення цього прогулу;
    • не пізніше шести місяців з дати здійснення прогулу;
    • не пізніше одного місяця з дня отримання згоди профспілкового органу на звільнення;
       
  • якщо прийнято рішення про звільнення працівника за прогул, то до цього працівника за цей же самий прогул уже не може бути застосовано інше дисциплінарне стягнення — догана.

Відсутність працівника має бути зафіксована під час ведення щоденного (щозмінного) обліку використання робочого часу.

Відсутність працівника може бути зафіксована і в інший спосіб, наприклад автоматизованою пропускною системою. При цьому слід пам’ятати, що відсутністю працівника на роботі вважається перебування його поза територією підприємства або об’єкта, де він відповідно до трудових обов’язків повинен виконувати доручену йому роботу.

Тому відсутність працівника на робочому місці, але не на підприємстві, не вважається прогулом, і його не можна буде звільнити.

Роботодавець має вжити заходів для з’ясування причин відсутності працівника на роботі. Передусім необхідно зателефонувати працівнику за номерами телефонів, зазначеними в його особовій картці.

Якщо причини відсутності працівника не з’ясовано або з’ясовано, але виникають сумніви щодо правдивості пояснень працівника, слід вжити додаткових заходів щодо документального оформлення доказів відсутності.

Насамперед безпосередній керівник відсутнього працівника повинен написати доповідну записку на ім’я керівника підприємства з викладенням усіх обставин.

Керівник підприємства після розгляду доповідної записки безпосереднього керівника «прогульника» має прийняти рішення про подальше розслідування причин відсутності працівника на роботі та визначити виконавців розслідування.

Особа, якій доручено подальше розслідування, має скласти акт про відсутність працівника на роботі. До складання акта залучаються працівники, які мають можливість підтвердити відсутність чи присутність «прогульника» на робочому місці протягом усього робочого дня або його частини.

Необхідно зібрати додаткові документальні підтвердження відсутності працівника:

  • табелі обліку використання робочого часу, що ведуться на підставі зданих пропусків або інших документів;
  • відомості автоматизованої системи обліку приходу/уходу працівників;
  • копії журналів, у яких працівники ставлять свій підпис під час приходу на роботу тощо.

Якщо працівник не з’являється на роботі декілька днів поспіль і з ним або його родичами не вдається встановити зв’язок, тоді необхідно відвідати працівника за домашньою адресою. До відвідання доцільно залучити декількох осіб, у т. ч. представника трудового колективу. Результат відвідування оформлюється актом.

Звільнення за прогул є одним із видів дисциплінарного стягнення, а отже, перед тим як накладати таке стягнення, роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень (частина перша ст. 149 КЗпП). Одразу після появи працівника на роботі уповноважена роботодавцем особа (як правило, працівник кадрової служби) має запропонувати працівникові надати письмові пояснення щодо відсутності на роботі. У разі відмови працівника від надання письмових пояснень щодо причин прогулу необхідно скласти відповідний акт.

Усі документи щодо прогулу працівником роботи надаються на розгляд органу, який відповідно до ст. 147 КЗпП має право накладати дисциплінарні стягнення, а саме колегіальному органу або посадовій особі, яким надано право приймати рішення щодо прийняття працівника на роботу.

Оскільки згідно з частиною другою ст. 149 КЗпП за кожне порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення, то керівник підприємства має право оголосити порушнику догану або звільнити його.

Відповідно до ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору за п. 4 ст. 40 КЗпП має відбуватися лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Для отримання такої згоди роботодавець має подати на ім’я голови виборного профспілкового органу обґрунтоване подання про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган профспілкової організації у свою чергу у п’ятнадцятиденний строк розглядає подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою згодою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у т. ч. адвокат.

Якщо працівник або його представник не з’являється на засідання, розгляд подання відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного ч. 2 ст. 43 КЗпП. У разі повторної неявки працівника (його представника) на засідання без поважних причин подання може бути розглянуто за відсутності працівника.

Виборний профспілковий орган має повідомити роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття.

Рішення виборного профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим.

У разі якщо триденний строк для повідомлення роботодавця пропущено, то вважається, що виборний профспілковий орган надав згоду на розірвання трудового договору з працівником.

Оскільки звільнення за порушення трудової дисципліни, в т. ч. за прогул, є дисциплінарне стягнення, то рішення роботодавця про обрання звільнення як заходу дисциплінарного стягнення має бути оформлено у вигляді наказу про накладання дисциплінарного стягнення.

Проєкти наказів про накладення дисциплінарних стягнень готуються працівниками кадрових служб на підставі таких документів:

  • рішення роботодавця про накладення стягнення;
  • документи, що підтверджують факт відсутності працівника на роботі;
  • пояснювальна записка працівника, який вчинив порушення трудової дисципліни;
  • протокол засідання виборного профспілкового органу або письмове рішення профспілкового представника.

Після підписання роботодавцем наказу про накладення дисциплінарного стягнення він має бути зареєстрований у журналі реєстрації наказів про накладення дисциплінарних стягнень. Відповідно до ч. 4 ст. 149 КЗпП працівника необхідно ознайомити з наказом про накладання на нього дисциплінарного стягнення під особистий підпис.
 

Звільнення працівника оформлюється наказом. Проєкти наказів про звільнення за прогул готуються на підставі наказу про накладення дисциплінарного стягнення та протоколу виборного профспілкового органу. Після підписання роботодавцем наказ має бути зареєстровано в журналі реєстрації наказів з особового складу.

У табелі обліку використання робочого часу працівника, якого було звільнено, табельником зазначаються всі дні прогулів та дні фактичної роботи по день звільнення працівника включно. Табель передається до бухгалтерії разом з копіями наказів про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення. На підставі цих наказів та табеля обліку використання робочого часу бухгалтерія має нарахувати працівникові належну йому заробітну плату та компенсацію за невикористані дні відпусток. Запис про звільнення вноситься до трудової книжки працівником відділу кадрів. З наказом про звільнення працівник має бути ознайомлений під особистий підпис.

У день звільнення (останній день роботи):

  • з працівником має бути здійснено повний розрахунок (ст. 116 КЗпП);
  • роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (ч. 1 ст. 47 КЗпП).
Не можна звільнити працівника за прогул у період його відсутності, враховуючи, що такий працівник не з’явився на роботі протягом тривалого часу (наприклад, понад два тижні), та жодних відомостей про місце його перебування та причини прогулу роботодавець не має.

З огляду на ст. 149 КЗпП отримання письмових пояснень є обов’язковою передумовою застосування дисциплінарного стягнення. У зв’язку із неможливістю доведення відсутності працівника без поважних причин звільнити його за п. 4 ст. 40 КЗпП неможливо.

Отже, для недопущення роботодавцем безпідставного звільнення працівника у разі звільнення працівника через прогул важливим є дотримання всієї процедури звільнення. Роботодавець має доводити до відома працівників документи, які встановлюють трудові обов’язки, режим робочого часу тощо, під особистий підпис, складати проміжні документи відповідно до вимог законодавства, дотримуватись строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

 


◦ Трудовi вiдносини
◦ Звільнення працівників
◦ Звільнення за прогул
ДЕМО ДОСТУП