У статті — загальні норми щодо оплати праці у вихідні та святкові (неробочі) дні та кілька класичних прикладів на цю тему.
Законодавчі норми
Компенсація за роботу у вихідні дні визначається ст. 72 КЗпП, а за роботу у святкові (неробочі) дні — ст. 107 КЗпП. Згідно зі ст. 72 КЗпП:
- робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку (відгулу) або в грошовій формі в подвійному розмірі («або – або»);
- оплата за роботу у вихідні дні обчислюється за правилами ст. 107 КЗпП.
Норми ст. 107 КЗпП є загальними для оплати праці як у вихідні дні, так і у святкові (неробочі).
Угода сторін про компенсацію роботи у вихідні дні наданням відгулу — обопільне бажання працівника та роботодавця. І не має значення, за ініціативою якої сторони досягнуто згоди.
Згідно з частиною першою ст. 107 КЗпП робота у святковий або неробочий день (а отже, і у вихідний — див. вище) оплачується в подвійному розмірі за правилами, що враховують системи оплати праці (відрядну, почасову за годинними ставками, почасову за місячними окладами).
З відрядниками та почасовиками з годинними ставками все просто — робота оплачується, відповідно, за подвійними відрядними розцінками та за подвійними годинними ставками.
Складніше з почасовиками на місячних окладах. Для почасовиків-«окладників» враховується робота в межах або понад місячну норму робочого часу: у межах норми оплата проводиться із розрахунку одинарної годинної ставки понад оклад, а понад норму — із розрахунку подвійної годинної ставки понад оклад.
Оплата в подвійному розмірі проводиться за години, фактично відпрацьовані в цей день (частина друга ст. 107 КЗпП).
За бажанням працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку (частина третя ст. 107 КЗпП).
Законодавчі норми про компенсацію роботи у святкові (неробочі) та вихідні дні самодостатні й не потребують регулювання в колективному договорі. Для наочності наведемо їх у таблиці.
Із наведеного в таблиці порядку бачимо, що на відміну від оплати за роботу у вихідні дні за всіх систем оплати праці й відношення відпрацьованих годин до норми подвійна оплата за роботу у святкові дні безумовна — вона не «стикується» з ненаданням іншого дня відпочинку.
Іноді тривалість зміни у святковий день перевищує звичайну, наприклад, у разі роботи 10- і 12-годинними змінами. У цих випадках подвійній оплаті підлягають всі години роботи, що припадають на святковий день.
Робота у святкові (неробочі) і вихідні дні оплачується в розмірі подвійної годинноїабо денної ставки, подвійної відрядної розцінки. Доплати, надбавки та премії не належать до виплат, які в разі роботи в ці дні проводяться в подвійному розмірі.
Згідно із роз’ясненнями Мінсоцполітики, годинна ставка для оплати роботи у святковий (неробочий) і вихідний день для працівників, яким установлені місячні оклади, визначається діленням місячного окладу на норму тривалості робочого часу в тому календарному місяці, коли працівник був залучений до роботи у святковий (неробочий) або вихідний день. За поденного обліку ця норма тривалості робочого часу календарна, а за підсумованого обліку — за графіком роботи.
Додамо, що годинну ставку доцільно визначати тоді, коли йдеться про оплату кількох годин роботи, якщо ж працівник працює звичайну тривалість робочого дня, то можна визначати денну ставку.
Випадки оплати праці у вихідний
Розглянемо випадки оплати праці у вихідний для працівників, які отримують місячні оклади, як складніші порівняно з іншими системами оплати.
Припустимо, що для працівників підприємства запроваджено поденний облік робочого часу та п’ятиденний 40-годинний робочий тиждень. Працівником, наприклад, у лютому 2021 р. було відпрацьовано 20 робочих днів. Затверджена наказом по підриємству календарна норма робочого часу в разі 20 робочих днів становить 160 годин. Працівник також відпрацював у цьому місяці й один день (8 годин) у вихідний (суботу). Як характер неявок і факт використання або невикористання відгулу впливає на розмір (подвійний або одинарний) оплати праці у вихідний день, з’ясуємо на прикладах, наведених нижче.
всіх робочих днів за поденного обліку робочого часу
Оклад працівника — 6000,00 грн. Він відпрацьовує 20 робочих днів і 1 день у суботу. День відпочинку він не брав. Усього відпрацьовано 21 день, при цьому норма — 20. Понад місячну норму відпрацьовано 1 день (8 годин). Ці 8 годин оплачуються в подвійному розмірі понад оклад.
Денна ставка: (6000,00 ÷ 20) × 1 = 300,00 грн.
Оплата за місяць: 6000,00 + (300,00 × 2) = 6600,00 грн.
Оплата за роботу у вихідний у подвійному розмірі
за наявності відпустки без збереження зарплати
Оклад працівника — 6000,00 грн. Працівнику було надано 1 день відпустки (чергової або без збереження зарплати — не має значення). Відпрацювання становитиме 20 днів: 19 (20 – 1) робочих і 1 день у суботу (8 годин).
Розрахункова місячна норма робочого часу становитиме 19 днів, або 152 години (20 днів календарної норми мінус 1 день відпустки). У цьому випадку є перепрацювання місячної норми на 1 день (8 годин): 20 днів фактичного відпрацювання мінус 19 днів розрахункової місячної норми.
Робота в суботу (8 годин) оплачується в подвійному розмірі понад заробітну плату, розраховану за 152 години, виходячи з місячного окладу.
Денна ставка: (6000,00 ÷ 20) × 1 = 300,00 грн.
Оплата за місяць: (6000,00 ÷ 20 × 19) + (300,00 × 2) = 6300,00 грн.
ПРИКЛАД 3
Оплата за роботу у вихідний в одинарному розмірі за наявності прогулу
Для розрахунку беремо ті ж вихідні дані, що й у прикладі 1 (норма — 20 робочих днів, або 160 годин, 8 годин роботи в суботу), але в працівника зафіксовано 1-денний прогул. У цьому випадку затверджена календарна норма робочого часу (20 робочих днів, 160 годин) не коректується (не зменшується) на цей 1 день прогулу як неявка, не передбачена чинним законодавством. Усього фактичне відпрацювання становитиме 20 робочих днів (152 години – 19 днів за графіком роботи та 1 день у суботу). І немає відхилення фактичного відпрацювання від норми робочого часу. Тому робота в суботу оплачується в одинарному розмірі понад заробітну плату, розраховану за 152 години, виходячи з місячного окладу.
Оплата за місяць: (6000,00 ÷ 20 × 19) + 300,00 = 6000,00 грн.
За підсумованого обліку робочого часу з місячним обліковим періодом використовуємо ті ж вихідні дані, що й за поденного обліку у вищенаведених прикладах. І в разі таких же неявок, як і у випадках з поденним обліком, будуть ті ж приклади подвійної й одинарної оплати роботи у вихідний.
Якщо обліковий період становить більше місяця, все також буде аналогічно. Різниця полягає лише в тому, що за таких умов оклад працівнику підприємства виплачується за локальну норму робочого часу. А тому годинна ставка буде визначатися із розрахунку не з календарної норми.
Оплата за роботу у вихідний у подвійному розмірі
за умови відпрацювання всіх робочих днів
Оклад працівника — 6000,00 грн. Обліковий період за підсумованого обліку робочого часу — квартал. Календарна норма робочого часу за І квартал — 487 год., а локальна в межах кварталу: січень — 159 год., лютий — 152 год., березень — 176 год.
Працівник відпрацьовує у лютому за графіком роботи 19 робочих днів, у т. ч. один вихідний — 8 год. (всього 160 год.). День відпочинку він не брав. Понад місячну норму відпрацьовано 8 год. (160 – 152). Ці 8 годин оплачуються в подвійному розмірі понад оклад.
Денна ставка: 6000,00 ÷ 152 × 8 = 315,76 грн.
Оплата за місяць: 6000,00 + (315,76 × 2) = 6631,52 грн.
У цьому випадку 6000,00 грн — це оплата за виконану місячну норму робочого часу 152 год. у лютому. (У січні та березні працівник також отримує по 6000,00 грн за виконані 159 год. та 176 год. відповідно).
Таблиця. Порядок практичного застосування законодавчих норм про оплату праці
у вихідні та святкові (неробочі) дні
|
|
||
|
|
||
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
[1] «Надання працівнику іншого дня відпочинку в разі виконання ним роботи у святковий день понад норму робочого часу не позбавляє працівника права на оплату праці в такий день у подвійному розмірі» (п. 4 Коментаря від 2010 р. до ст. 107 КЗпП (Ротань В. Г., Зуб І. В., Сонін О. Є. Науково-практичний коментар законодавства України про працю. — 11-те вид. — К.: Правова єдність, 2010. — с. 291)).
[2] «Надання працівнику іншого дня відпочинку в разі виконання ним роботи у святковий день понад норму робочого часу не позбавляє працівника права на оплату праці в такий день у подвійному розмірі» (п. 4 Коментаря від 2010 р. до ст. 107 КЗпП (Ротань В. Г., Зуб І. В., Сонін О. Є. Науково-практичний коментар законодавства України про працю. — 11-те вид. — К.: Правова єдність, 2010. — с. 291)).
Станіслав СОЛОМОНОВ,
консультант з питань організації праці та заробітної плати