Водій вантажного автомобіля простоює не з власної вини через несправність автомобіля. Чи може він на період ремонту працювати на іншому автомобілі? Так, може… Але відразу ж постають запитання: а якщо той іншої вантажопідйомності або іншого типу? Як нараховувати водію зарплату, якщо за роботу на іншому автомобілі встановлено іншу тарифну ставку? Чи потрібно оформлювати якісь додаткові документи в такому разі чи достатньо подорожнього листа на інший автомобіль з прізвищем водія? Цю ситуацію слід розглядати як переміщення водія на інше робоче місце.
Нормативне регулювання переміщення водія
на інше робоче місце
Для збереження зайнятості водія на час ремонту автомобіля можливе його переміщення на інше робоче місце — доручення роботи на іншому автомобілі. Це питання врегульовано частиною другою ст. 32 КЗпП, якою передбачено, що не вважається переведенням на іншу роботу й не потребує згоди працівника, зокрема, доручення йому роботи на іншому механізмі або агрегаті в межах спеціальності, кваліфікації або посади, обумовленої трудовим договором. Роботодавець не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров’я. Однак слід урахувати таке.
Трудовий договір — це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену такою угодою (ст. 21 КЗпП). А відповідно до ст. 31 КЗпП роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. Професія та кваліфікація працівника, місце роботи як умова трудового договору вказуються в його заяві та в наказі про прийняття на роботу, вносяться до трудової книжки (на вимогу). А з частини другої ст. 32 КЗпП випливає, що роботодавець, переміщаючи працівника, може ігнорувати раніше досягнуті домовленості. Наприклад, працівника, прийнятого водієм легкового автомобіля, можна легко зробити водієм вантажного. І хоча це класичний приклад, суттєва різниця в роботі прослідковується й у разі зміни вантажного автомобіля марки, скажімо, КрАЗ на «Рено».
Адміністрація підприємства зобов’язана організувати роботу так, щоб кожний працівник був зайнятий виконанням виробничих завдань за тією спеціальністю, кваліфікацією або професією, на яку він прийнятий. При цьому робітник більш високої кваліфікації, крім робіт, визначених кваліфікаційною характеристикою присвоєного йому розряду, має володіти знаннями, навичками й умінням виконувати роботи, передбачені кваліфікаційними характеристиками робітників більш низької кваліфікації цієї ж професії. Це норми пп. 3.3 Загальних положень розділу 2 «Професії робітників» Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі — Випуск 1 ДКХП), затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 р. № 336. Тому працівник може бути переміщений на таке інше робоче місце, яке не потребує більш високої кваліфікації, ніж кваліфікація, присвоєна працівнику. І можливість виконання робіт різної кваліфікації має бути закріплена в робочій інструкції, в якій визначається конкретний перелік робочих обов’язків. До робочих інструкцій можуть бути внесені зміни, доповнення лише на підставі наказу роботодавця за згодою працівника. Доповнення робочої інструкції обов’язками щодо виконання робіт різної кваліфікації поліпшує використання робочого часу.
Оплата праці в разі переміщення
Порядок оплати праці в разі переміщення працівників визначено частиною другою ст. 114 КЗпП. У тих випадках, коли в результаті переміщення (частина друга ст. 32 КЗпП) зменшується заробіток працівника з не залежних від нього причин, проводиться доплата до попереднього середнього заробітку протягом двох місяців із дня переміщення. Ця норма ст. 114 КЗпП може бути застосована в разі переміщення працівника на іншу роботу та в разі вимушеного простою не з його вини.
Із частини другої ст. 114 КЗпП випливає, що в результаті переміщення праця працівника оплачується на умовах, визначених на новому робочому місці (механізмі, агрегаті). Але якщо вона виявиться нижчою, ніж на попередньому, має проводитися доплата до середнього заробітку протягом двох місяців із дня переміщення. І неважко підрахувати, що за такого підходу протягом двох місяців у будь-якому разі заробіток переміщеного працівника не буде нижчим, ніж до переміщення. Здавалося б, питання вирішено, якщо не згадувати про ст. 114 КЗпП і не розглядати його через призму ст. 32 КЗпП з іншого боку.
Стаття 104 КЗпП визначає порядок оплати праці під час виконання робіт різної кваліфікації. Зокрема, в разі виконання робіт різної кваліфікації праця робітників-почасовиків, а також службовців оплачується за роботою більш високої кваліфікації. Чи можна її застосовувати в тому разі, якщо умовами трудового договору (робочої інструкції водія) передбачена можливість зміни автомобіля? Ні, не можна.
Для робітників-почасовиків норма ст. 104 КЗпП прийнятна лише в разі епізодичного виконання робіт різної кваліфікації й не прийнятна в разі оформлених наказом переміщення працівників на інше робоче місце, інакше частина друга ст. 114 КЗпП втрачає сенс.
Крім того, частиною другою ст. 32 КЗпП про переміщення працівників на інше робоче місце передбачена, зокрема, норма, згідно з якою таке переміщення правомірне в межах кваліфікації працівника, обумовленої трудовим договором.
Розряд, присвоєний робітнику, характеризує рівень кваліфікації робітничих професій, що тарифікуються за кваліфікаційними розрядами. Для водіїв автотранспортних засобів характеристика рівнів кваліфікації визначена у Випуску № 69 «Автомобільний транспорт» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 14.02.2006 р. № 136. Із нього випливає, що рівень кваліфікації водія встановлений за класами — III, II і I. Кваліфікація за класами враховує наявні у водіїв дозволи на керування транспортними засобами певних категорій («В», «С», «Е» і «Д»).
Диференціація складності робіт за класами, а не за розрядами — основна особливість нормативного регулювання в разі переміщень водіїв у межах їх кваліфікаційного рівня. Ця особливість у частині доручення водієві обов’язків з різними рівнями кваліфікації як домовленість між роботодавцем і водієм оформлюється робочою інструкцією.
У разі переміщень водіїв, праця яких оплачується за відрядними розцінками, норма ст. 104 КЗпП про виплату міжрозрядної різниці також не прийнятна для водіїв з однієї простої причини — в автомобільних перевезеннях роботи не тарифікуються за розрядами.
Переведення працівника на іншу роботу (з більшою або меншою оплатою), у т. ч. у разі тимчасового переведення, можливе тільки за згодою працівника (частина перша ст. 32 КЗпП), переміщення працівника (частина друга ст. 32 КЗпП) такої згоди не передбачає. У той же час таке переміщення з ініціативи роботодавця може бути пов’язане зі зміною істотних умов праці — зниженням розміру заробітної плати (тарифна ставка водія за колективними угодами визначається залежно від вантажопідйомності автомобіля). А зміна істотних умов праці без зміни в організації виробництва та праці, з урахуванням нормативної спрямованості частини третьої ст. 32 КЗпП, може бути здійснена за згодою працівника. І за наявності такої згоди має застосовуватися й частина друга ст. 114 КЗпП про доплати до попереднього середнього заробітку протягом двох місяців з дня переміщення.
Якщо згода водія на переміщення на інший автомобіль меншої вантажопідйомності не буде отримана, і в нього виникне простій — це вже простій з вини водія. А простій з вини працівника не оплачується (частина четверта ст. 113 КЗпП). Така ситуація неконструктивна ні для працівника, ні для роботодавця, а тому малоймовірна.
Висновки
Підсумовуючи вищевикладене, доходимо таких висновків. Оскільки простій не з вини водія у зв’язку з поломкою автомобіля включається в його робочий час, роботодавцю не вигідно платити йому зарплату в повному розмірі, не залучаючи його до якихось інших робіт. Тому під час прийняття на роботу він повинен передбачити можливість переміщення водія на час простою на роботу на інший автомобіль. Можливість переміщення водія на роботу на інший автомобіль у межах його кваліфікації визначається робочою інструкцією та передбачається в наказі про прийняття на роботу. Документальне оформлення цієї ситуації розглянемо далі.
Документальне оформлення переміщення
У додатку 1 приклад наказу про прийняття на роботу водія автотранспортних засобів. У цьому наказі з посиланням на робочу інструкцію передбачена можливість переміщення водія на інші автомобілі. Якщо в наказі про прийняття на роботу з урахуванням робочої інструкції не регламентується переміщення водія на інші автомобілі, то згодом необхідно доповнити робочу інструкцію в частині таких переміщень.
У додатку 2 приклад приклад наказу про переміщення водія на інше робоче місце (на інший автомобіль меншої вантажопідйомності). У прикладі водій дає згоду на переміщення на автомобіль меншої вантажопідйомності.
Додаток 1. Наказ про прийняття на роботу водія автотранспортних засобів
з можливістю переміщення на інші автомобілі
Додаток 2. Наказ про переміщення водія на інше робоче місце
Станіслав СОЛОМОНОВ
консультант з питань організації праці та заробітної плати