Розірвання трудового договору у зв’язку із закінченням його строку (п. 2 ст. 36 КЗпП)


◦ Трудовi вiдносини
◦ Звільнення працівників

Відповідно до законодавства трудові договори можуть бути як безстроковими, так і строковими. Згідно з частиною другою ст. 23 КЗпП строковий трудовий договір укладається в тих випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк, та у випадках, передбачених законодавством. Особливістю строкового трудового договору є встановлення сторонами моменту його припинення в процесі влаштування особи на роботу. Під час його укладення обов’язково зазначається строк дії трудового договору, який може бути визначений або конкретною датою, або певною подією. 

Підставою розірвання строкового трудового договору зазвичай є закінчення його строку. Законодавство не вимагає заяви або іншого волевиявлення працівника для припинення трудових відносин, оскільки бажання щодо укладення строкового трудового договору працівник висловив ще під час подання заяви про прийняття на роботу за таким договором. Тож роботодавець не зобов’язаний попереджати чи в будь-який інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення. У той же час це не означає, що строковий трудовий договір припиняється автоматично — видавати наказ про припинення трудових відносин за таким договором слід обов’язково. 

Як зазначалося вище, строк дії трудового договору визначається:

  • конкретною подією;
  • датою, зазначеною в наказі про прийняття на роботу.

Якщо строк дії трудового договору визначається подією, то працівник підлягає звільненню після її настання. Наприклад: «Федорову О. В. прийнято на роботу на місце Земельної І. П. на час її відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами. Федорову О. В. необхідно звільнити в останній день відпустки Земельної І. П.». 

Як визначити останній день роботи працівника, якщо строк дії трудового договору обумовлений конкретною датою? Отже, якщо строк дії договору вказаний у місяцях, то він закінчується відповідного числа останнього місяця строку. Наприклад: якщо договір укладено 12.02.2021 р. на три місяці, то останнім днем строку трудового договору й датою звільнення працівника буде 12.05.2021 р. Якщо в договорі зазначено, що він укладений на 2021 р., то датою звільнення є 31.12.2021 р. 

Зверніть увагу, що в разі укладення строкового трудового договору без дотримання умов, передбачених частиною другою ст. 23 КЗпП, роботодавець не має права звільнити працівника за п. 2 ст. 36 КЗпП, оскільки той вважається прийнятим на невизначений строк. 

Слід пам’ятати, що відповідно до ст. 39-1 КЗпП, якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Якщо трудові договори були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою ст. 23 КЗпП (коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умови її виконання, або інтересів працівника), вони вважаються укладеними на невизначений строк. 

Законодавством обмежено можливість припинення строкового трудового договору з ініціативи працівника — відповідно до ст. 39 КЗпП строковий трудовий договір може бути розірвано достроково на вимогу працівника лише в разі наявності поважних причин. Це пов’язано з тим, що працівник, укладаючи договір на визначений сторонами строк, дає згоду працювати саме цей період, тому він не має права розірвати строковий договір до закінчення його строку за власним бажанням без поважних причин, як це передбачено для договорів, укладених на невизначений строк.

Відповідно до частини першої ст. 39 КЗпП строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі

  • хвороби або інвалідності працівника, які перешкоджають виконанню роботи за договором; 
  • порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору; 
  • неможливості продовжувати роботу у випадках, встановлених частиною першою ст. 38 КЗпП (тобто винятково з поважних причин, перелічених у частині першій ст. 38 КЗпП). Оскільки законодавством не визначено вичерпного переліку таких причин, визнання поважними причин, не передбачених нормативними актами, віднесено до компетенції роботодавця. 

У разі звільнення працівника з поважних причин до закінчення строку дії трудового договору видається наказ про припинення трудових відносин із зазначенням поважних причин. Слід зазначити, що в разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки (ст. 3 Закону про відпустки). Датою звільнення працівника буде останній день відпустки. 

Існують і обмеження щодо припинення строкового трудового договору, які стосуються працівників, на яких поширюються гарантії, передбачені ст. 184 та 186-1 КЗпП. Звільнення категорій працівників, згаданих у цих статтях, на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП допускається лише з обов’язковим працевлаштуванням. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. У той же час законодавець не вказує, хто і в який спосіб працевлаштовує цих осіб.

Різновидом строкового трудового договору є контракт. Порядок, умови його укладення та категорії працівників, з якими можна укладати контрактну форму договору, визначаються законодавством. Якщо працівника було прийнято на роботу за контрактом, після закінчення строку його дії звільнення відбувається за п. 2 ст. 36 КЗпП (детальніше про звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП читайте в журналі «Кадровик України» № 2/2019). 

ПЕРЕДПЛАТА

за найкращими умовами звертайтесь у відділ передплати

0 800 214 008

або заходьте в

МАГАЗИН

«ЗАПИТАННЯ — ВІДПОВІДЬ»

Безкоштовна пряма телефонна лінія для передплатників

0 800 214 009
044 581 57 07

Пн-Пт з 10:00 до 15:00

ДЕМО ДОСТУП