Нормою п. 4 ст. 41 КЗпП передбачено звільнення з ініціативи роботодавця в разі перебування працівника в безпосередньому підпорядкуванні в близької особи всупереч вимогам Закону № 1700. Нагадаємо, що близькі особи — це члени сім’ї суб’єкта, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб’єкта.
Під безпосереднім підпорядкуванням маються на увазі відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, у т. ч. через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень, контролю за їх виконанням (ст. 1 Закону № 1700). Звертаємо увагу, що це визначення відрізняється від того, що використовується в ст. 25-¹ КЗпП і стосується загального обмеження спільної роботи родичів.
До категорій осіб, з якими можуть бути припинені трудові відносин з ініціативи роботодавця за п. 4 ст. 41 КЗпП, належать:
- державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;
- військові посадові особи Збройних сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів;
- професійні судді;
- особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, органів і підрозділів цивільного захисту та ін.;
- посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, митної служби, державної податкової служби;
- посадові та службові особи інших органів державної влади;
- поліцейські.
Наведені вище категорії працівників не можуть мати в безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або самі бути в їх безпосередньому підпорядкуванні. Для усунення такого становища вказані вище особи зобов’язані вжити відповідних заходів у 15-денний строк (частина друга ст. 27 Закону № 1700). Але яких саме заходів необхідно вжити, не вказано. Тому реальним кроком є переведення особи в місячний строк в установленому порядку на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування у близьких родичів. У разі неможливості такого переведення працівник, який перебуває в підпорядкуванні у близької особи, підлягає звільненню.
Положення щодо обмеження спільної роботи близьких осіб не поширюються на:
- народних засідателів і присяжних;
- близьких осіб, які безпосередньо підпорядковані одна одній у зв’язку з перебуванням кожної з них на виборній посаді;
- осіб, які працюють у сільській місцевості, гірських населених пунктах.
Згідно з частиною четвертою ст. 41 КЗпП припинення трудових відносин здійснюється, якщо немає можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу. Оскільки звільнення за п. 4 ст. 41 КЗпП є звільненням з ініціативи роботодавця, діє заборона на звільнення працівників під час відпустки або тимчасової непрацездатності, а також осіб, на яких поширюються гарантії, встановлені ст. 184 та 186-1 КЗпП. Звільнення відбувається без згоди профспілки.