Одним із форс-мажорів, який може настати в бізнесі, є смерть одного (або кількох) учасників (засновників) підприємства, директора або підприємця. Окрім горя для рідних, така ситуація може додати клопотів як спадкоємцям, так і працівникам такого роботодавця. Тож у статті розглянемо приблизний (залежно від статусу померлої людини та зважаючи на умови, що спадкоємці не мають судового спору щодо права на спадщину) алгоритм дій для спадкоємців і працівників з метою залишити бізнес «на плаву»
Кажуть, що працювати потрібно так, ніби маєш жити вічно, а жити так, ніби маєш завтра померти. Це, серед іншого, слід розуміти і так, що якщо людина є власником майна, в т. ч. бізнесу, їй варто завчасно потурбуватися про те, що з ним (майном) буде, якщо вона помре. Для цього існує таке поняття, як заповіт — особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 Цивільного кодексу України; далі — ЦКУ). А набуття майна за заповітом — спадкуванням.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦКУ). Якщо особа склала заповіт, то в ньому, як правило, вказується все належне їй майно, та хто з родичів чи сторонніх осіб стає його власником(-ами). Якщо ж заповіту немає, а власник помирає, то родичі можуть набути це майно (успадкувати) за законом (і це окрема тема для розмови).
Бухгалтери доволі часто ставлять запитання, що робити, якщо помирає директор, зокрема, якщо він є учасником (засновником) підприємства, учасник (засновник), підприємець. Кожен випадок унікальний, тож доречні лише загальні поради, а для вирішення питання, скажімо так, на місці, варто звертатися до фахівців у галузі права.
Передусім потрібно з’ясувати, хто є спадкоємцем померлої особи. Якщо це питання з’ясоване, то спадкоємцю слід врахувати приписи частини першої ст. 1297 ЦКУ.
Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов’язаний звернутися до нотаріуса (в сільських населених пунктах — до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування) за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Важливо: свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (частина перша ст. 1298 ЦКУ). Тобто протягом шести місяців спадкоємець не може прямо впливати на діяльність підприємства, зокрема товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ).
Для того щоб отримати свідоцтво про право на спадщину щодо ТОВ, потрібно знати його код ЄДРПОУ та частку спадкодавця в статутному капіталі такого ТОВ. На практиці не всі спадкоємці знають про наявність у власності спадкодавця певної частки у ТОВ. За таких обставин можна зробити такі кроки.
Найперше — завантажити у пошуковій системі П. І. Б. спадкодавця. У цьому випадку з’явиться низка посилань, за якими можна перевірити, чи була у власності спадкодавця частка у підприємстві або чи був він підприємцем. Наприклад, можна використати електронний сервіс https://ring.org.ua/edr/uk/.
Далі потрібно ще раз перевірити, чи все ще працює підприємство на офіційному сайті Мін’юсту (ЄДР) (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search) (це стосується і ФОП).
Наступний крок — піти до нотаріуса з метою перевірки, чи всі ці підприємства належать спадкодавцеві чи його повним тезкам (перевіряється за реєстраційним номером облікової картки платника податків, або так званим ідентифікаційним кодом).
Подальші дії залежать від статусу померлої особи, про що йтиметься нижче.
Смерть одного з учасників ТОВ, який є директором
Згідно з приписами частини першої ст. 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 р. № 2275-VIII (далі — Закон № 2275) у разі смерті або припинення (для юридичних осіб) учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.
Але й тут є певні нюанси. Так, за приписами частини другої ст. 23 Закону № 2275, у разі смерті учасника (фізичної особи), частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 %, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. Таке рішення приймається без урахування голосів учасника, який виключається. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 % або більше, товариство може приймати рішення, пов’язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника.
Тож спадкоємцю, який хоче зберегти успадковану частку в товаристві, потрібно подати державному реєстратору або нотаріусу:
- оригінал або нотаріально завірену копію свідоцтва про право на спадщину;
- оригінал заяви про входження до ТОВ. При цьому підпис на такій заяві засвідчується нотаріально;
- заяву про державну реєстрацію змін даних про юридичну особу, які знаходяться в ЄДР.
Також потрібно сформувати нову редакцію статуту та внести нові дані до ЄДР (через державного реєстратора або нотаріуса).
Якщо помер директор (або один з учасників, який є директором) можна застосувати такі норми Закону № 2275. Так, за приписами частини четвертої ст. 39 Закону № 2275 виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», якщо статутом не передбачена інша назва. Одноосібний виконавчий орган товариства (директор) може діяти від імені товариства без довіреності (частина 10 ст. 39 Закону № 2275).
У той же час з одноосібним виконавчим органом (директором) укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом від імені товариства, підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників (частина 12 ст. 39 Закону № 2275).
З наведеного вище можна дійти висновку, що порядок призначення «виконувача обов’язків директора» або нового директора потрібно прописати в статуті.
Утім, не все так просто. Відповідно до частини 13 ст. 39 Закону № 2275 повноваження директора можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового директора.
Як бачимо, законодавець не зовсім чітко прописав алгоритм дій (учасників ТОВ, спадкоємців, працівників роботодавця) у разі смерті директора або учасника підприємства. Але у ТОВ з кількома учасниками є можливість усунути померлого директора від виконання його повноважень шляхом обрання та призначення нового директора.
Смерть єдиного учасника ТОВ — директора
В інтернеті можна знайти багато статей на цю тему, але всі вони суперечать одна одній. Автор пропонує свій алгоритм. Але спочатку про пропозиції інших правників.
У випадках, коли учасник ТОВ є єдиним та ще й керівником, виникає повний колапс. Адже підприємство є паралізованим щонайменше на шість місяців. Якщо є (точніше був) лише один працівник — директор, ситуація неприємна, але не соціально небезпечна. Гірше, коли у ТОВ ще є й наймані працівники, борги, дебіторська заборгованість тощо. Що доцільно зробити із найменшими (для всіх сторін) втратами, розглянемо нижче.
Зважаючи на публікації в інтернеті, велика кількість правників радить використати ст. 1285 ЦКУ або здійснити керування спадщиною. Так, у частині першій ст. 1285 ЦКУ вказано, що якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, — відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір про управління спадщиною з іншою особою (зауважимо, за власною ініціативою та без урахування думки потенційних спадкоємців).
При цьому за приписами частини третьої ст. 1285 ЦКУ особа, яка управляє спадщиною, має право на плату за виконання своїх повноважень. Тобто підприємство має зважати на дії/бездіяльність невідомого (такого, що призначений нотаріусом) управлінця та ще й сплатити за його послуги гроші? Зовсім ні! І ось чому.
У ЦКУ є глава 88 «Виконання заповіту», а в ній — ст. 1286 та 1287. Так, за вимогами частини першої ст. 1286 ЦКУ заповідач може доручити виконання заповіту фізичній особі з повною цивільною дієздатністю або юридичній особі (виконавцеві заповіту).
А ст. 1287 ЦКУ (частини перша – третя) передбачені такі нюанси. Зокрема, спадкоємці мають право пред’явити позов про усунення виконавця заповіту, призначеного заповідачем, від виконання ним своїх повноважень, якщо він не може забезпечити виконання волі заповідача. Якщо ж заповідач (спадкодавець) не призначив виконавця заповіту або якщо особа, яка була ним призначена, відмовилася від виконання заповіту або була усунена від виконання заповіту, спадкоємці мають право обрати виконавця з числа спадкоємців або призначити виконавцем заповіту іншу особу. Якщо спадкоємці не можуть досягти згоди щодо призначення виконавця заповіту, він на вимогу одного з них може бути призначений судом.
Тож можна дійти висновку, що до закінчення шестимісячного строку (ст. 1298 ЦКУ), а швидше протягом цього строку спадкоємці (потенційні) можуть визначити виконавця заповіту (якщо такого не визначено померлою особою), який і керуватиме діяльністю підприємства до того часу, поки його очолять спадкоємці.
Смерть підприємця
Зверніть увагу, що відповідно до п. 99.1 ПКУ виконання грошових зобов’язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи (у т. ч. фізичної особи — підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність) у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.
При цьому претензії спадкоємцям пред’являються контролюючими органами в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред’явлення претензій кредиторами спадкодавця. А після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов’язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов’язаннями та/або податковим боргом спадкоємців.
Тож варто зважити, що спадкоємці можуть відповідати лише в межах майна спадкодавця.
Відповідно до пп. 37.3.2 ПКУ підставами для припинення податкового обов’язку, крім його виконання, є смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою.
За таких обставин спадкоємцям (або виконавцеві заповіту) потрібно здійснити державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця шляхом подання до державного реєстратора ксерокопії свідоцтва про смерть такої фізичної особи (п. 2 частини четвертої ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 р. № 755-IV).
Відомості з ЄДР про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП є підставою для зняття такої померлої особи з податкового обліку.
Смерть орендодавця офісу (крамниці, нерухомого майна)
У разі смерті орендодавця офісу (крамниці, нерухомого майна) потрібно дивитися умови договору оренди. Наприклад, якщо переважне право оренди має орендар, протягом, скажімо, шести місяців з дня смерті орендодавця, то й пошуки іншого орендаря спадкоємцями орендодавця не є правомірними.
Для того щоб договір оренди не було розірвано через несвоєчасну сплату орендної плати, орендар може використати приписи ст. 537 ЦКУ. Боржник (орендар) має право виконати свій обов’язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу в разі відсутності кредитора або уповноваженої ним особи в місці виконання зобов’язання. При цьому відповідно до ст. 537 ЦКУ нотаріус повідомляє кредитора (спадкоємців орендодавця) у порядку, встановленому законом, про внесення боргу в депозит. Таким чином, орендар виконає свої зобов’язання за договором оренди.
Профілактика
Доволі часто люди вважають, що так звані форс-мажори оминуть їх. Тому пропонуємо певні заходи, що зменшать витрати як спадкоємців, так і найманих працівників, орендарів, тощо.
По-перше, в кожному статуті слід вказати: хто, коли та за яких обставин виконуватиме певні дії, зокрема, керівництво ТОВ.
По-друге, у статуті потрібно чітко визначити, хто є заступником директора або (за певних обставин) його «в. о.» (виконувачем обов’язків). При цьому бажано, щоб директор видав погодженій із власниками ТОВ особі довіреність на керування підприємством у разі смерті директора.
У договорах оренди майна потрібно описати ситуацію, як діяти, якщо орендодавець чи орендар помре.
Ще одна опція — написати заповіт і призначити його виконавців.
Деякі люди є забобонними і через це намагаються не думати про свою смерть і не складають заповіту. Утім, з метою зменшення проблем для їхніх рідних все ж таки варто сформувати в документах (статуті, заповіті, договорі) алгоритм дій у разі смерті спадкодавця.