Статтю 36 КЗпП було доповнено п. 9 згідно із Законом № 955, який набрав чинності 24.02.2016 р. і яким передбачено припинення безстрокового трудового договору з керівниками, професійними творчими працівникам (художнім та артистичним персоналом) державних (комунальних) закладів культури згідно з цим пунктом та укладення з ними контракту протягом одного року з дня набуття чинності цим Законом.
Здавалося б, наведена норма наразі неактуальна, адже строк, визначений для укладення контракту, минув ще в 2017-му. Проте після ухвалення Закону № 2275 норма п. 9 ст. 36 КЗпП є актуальною й сьогодні, адже ним передбачено додаткову підставу для припинення трудових відносин з посадовою особою товариства, за якої також можна застосовувати п. 9 ст. 36 КЗпП.
Незважаючи на те, що на законодавчому рівні діяльність товариств регулювалася ЦКУ та ГКУ, у 2018 р. було затверджено окремий нормативно-правовий акт — Закон № 2275, який розширив і детальніше визначив порядок функціонування товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.
Посадовими особами товариства є члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства (ст. 42 Закону № 2275). Відповідно до ст. 39 Закону № 2275 виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», якщо статутом не передбачена інша назва. Але статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є «дирекція», а його голови — «генеральний директор», якщо статутом не передбачено інших назв.
Крім загальних підстав припинення трудових відносин з директором товариства частиною восьмою ст. 42 Закону № 2275 визначено й додаткові. А саме порушення посадовою особою товариства обов’язків, передбачених частинами другою, четвертою, шостою і сьомою цієї статті, є підставою для розірвання товариством договору (контракту) з такою особою без виплати компенсації.
Додаткові підстави для розірвання трудового договору можуть застосовуватися, якщо посадова особа товариства:
- отримала винагороду (інші блага) за виконання своїх обов’язків на умовах чи з підстав, не передбачених договором між нею та товариством;
- у разі обрання на посаду не подала товариству перелік своїх афілійованих осіб та у п’ятиденний строк з моменту, коли вона про це дізналася, не повідомила про зміну в складі таких осіб;
- не повідомила письмово виконавчий орган та наглядову раду товариства про конфлікт інтересів у дводенний строк;
- розголосила комерційну таємницю (конфіденційну інформацію), яка стала їй відома у зв’язку з виконанням обов’язків, крім випадків, коли розкриття такої таємниці вимагається законом.
Для розуміння правильності застосування додаткових підстав для звільнення звернемо увагу на тлумачення деяких понять. Визначення терміна «афілійовані особи» міститься в ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI.
Тож згідно зі згаданою статтею афілійовані одна щодо іншої особи:
- юридичні особи, за умови, що одна з них здійснює контроль над іншою чи обидві перебувають під контролем третьої особи;
- члени сім’ї фізичної особи — чоловік (дружина), а також батьки (усиновителі), опікуни (піклувальники), брати, сестри, діти та їхні чоловіки (дружини);
- фізична особа і члени її сім’ї та юридична особа, якщо ця фізична особа та/або члени її сім’ї здійснюють контроль над юридичною особою.
Визначення понять «комерційна таємниця» та «конфіденційна інформація» міститься у ст. 505 ЦКУ, в якій зазначено, що комерційною таємницею вважається інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Як бачимо, поняття комерційної таємниці в законодавстві досить загальне, тому варто затвердити положення про комерційну таємницю, в якому детально окреслити, що саме вважатиметься комерційною таємницею.
Отже, у разі порушення посадовою особою товариства хоча б одного з чотирьох вказаних вище пунктів трудовий договір (контракт) може бути розірвано з відповідним формулюванням, вказаним у ст. 42 Закону № 2275, за п. 9 ст. 36 КЗпП без виплати компенсації. Припинення трудових відносин відбувається на підставі наказу. У такому випадку, безумовно, директору товариства немає потреби писати заяву про звільнення. Попередження його про звільнення законодавством також не передбачено. Підставою для таких дій може бути протокол зборів.
Питання, хто ж підписує наказ про звільнення директора товариства, законодавством чітко не визначено. Частиною 12 ст. 39 Закону № 2275 передбачено, що договір, який укладається з членом виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників. Тож підписати наказ про звільнення може ця ж або інша особа, уповноважена зборами. З метою уникнення суперечок радимо в статуті передбачити відповідні повноваження та особливості надання повноважень у разі звільнення директора, адже це питання на законодавчому рівні чітко не визначено, в той час як щодо звільнення виникає багато трудових спорів.