Статтею 56 КЗпП установлено, що за угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись як під час прийняття на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, в т. ч. таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Такого поняття, як «робота на ставку», «на пів ставки» тощо в трудовому законодавстві[1] немає. Тому з точки зору ст. 56 КЗпП працівник може працювати на «0,625 ставки», що відповідає зайнятості 5 год. на тиждень за 40-годиного робочого тижня: (5 год./дн. × 5 роб. дн.) ÷ 40 год./тжд = 0,625.
Про особливості оплати праці за неповної зайнятості див. лист Мінекономіки від 18.02.2020 р. № 3511-06/10282-07.
[1] Таке поняття може зустрічатися в оплаті праці педпрацівників, але пов’язано воно не з тривалістю робочого часу, а з педнавантаженням.