Статтею 18-2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ (далі — Закон № 875) встановлено, що не є платниками внеску, зокрема:
- роботодавці, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в календарному кварталі становить менше восьми працівників;
- роботодавці, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в календарному кварталі становить вісім і більше працівників та які в цьому кварталі виконали обов’язок щодо нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого цією статтею.
Але далі в цій статті визначено, що роботодавці подають звітність про нарахування та сплату внеску в строки, встановлені законом для подання звітності із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, та сплачують внесок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання такої звітності.
Роботодавцем для цілей Закону № 875 вважається юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, фізична особа — підприємець, яка використовує працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту), контракту про проходження служби або на інших умовах, передбачених законодавством, крім цивільно-правових договорів, та несе відповідальність за підприємство та/або установу (ст. 1).
Норм, які б звільняли роботодавців від подання звітності, зокрема, у разі виконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю або якщо вони не є платниками внеску через недостатню кількість працівників, Закон № 875 не містить. У ньому не сказано, що звітність мають подавати платники внеску — її подають роботодавці.
Тобто всі роботодавці — і ті, що виконали норматив, і ті, що не виконали, і ті, що не є платниками внеску, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в календарному кварталі становить менше восьми працівників.