Робота надомника та дистанційного працівника має суттєві відмінності. Ще на початку пандемії коронавірусу до трудового законодавства були внесені зміни щодо розділення цих понять.
Тож відповідно до ст. 60-1 КЗпП місце роботи надомного працівника є фіксованим.
Змінити його без погодження роботодавця працівник самостійно не може. Але за потреби з метою можливості провести цю процедуру механізм зміни робочого місця має бути прописаний у трудовому договорі про надомну роботу, типова форма якого затверджена наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 05.05.2021 р. № 913-21.
Якщо надомний працівник ініціює зміну свого робочого місця, роботодавець має право відмовити в наданні згоди на таку зміну, проте відмова має бути обґрунтованою.
Однак працівник, який з незалежних від нього причин не може виконувати роботу на визначеному трудовим договором фіксованому робочому місці, має право змінити його шляхом повідомлення роботодавця не менше ніж за три робочих дні до такої зміни. Спосіб повідомлення також визначають у трудовому договорі про надомну роботу.
Згідно із ст. 60-2 КЗпП робочим місцем дистанційного працівника може бути будь-яке місце за його вибором — у кав’ярні, вдома, на пляжі, в іншому місті, країні тощо.
Проте для виконання роботи дистанційно необхідні інформаційно-комунікаційні технології — ноутбук, планшет, мобільний телефон, доступ до інтернету тощо. Водночас дистанційний працівник може працювати і в офісі (у приміщенні) чи на території роботодавця. Але цей момент слід зафіксувати в трудовому договорі про дистанційну роботу, типова форма якого затверджена наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 05.05.2021 р. № 913-21.