У день звільнення роботодавець повинен провести повний розрахунок з працівником, а отже, виплатити працівнику всі належні йому суми:
- заробітну плату за відпрацьований місяць;
- компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
- у передбачених КЗпП випадках — вихідну допомогу.
На вимогу працівника роботодавець також повинен внести належні записи про звільнення до трудової книжки, якщо вона зберігається у працівника.
У разі звільнення працівнику обов'язково треба видати письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми відповідно до вимог ст. 116 КЗпП.
Згідно зі ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
За наявності спору про розміри належних звільненому працівнику сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою ст. 117 КЗпП.