Обчислення двотижневого строку попередження працівником роботодавця про звільнення за власним бажанням

Зворотний зв'язок


Як правильно обчислювати двотижневий строк попередження працівником роботодавця про звільнення за власним бажанням — з дня подання працівником заяви про звільнення чи з дати, вказаної у заяві?

З дня, наступного за днем подання заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. Оскільки йдеться саме про попередження роботодавця, то й зазначений строк обчислюється не з дати, що вказана у самій заяві, а з дати фактичного попередження роботодавця — тобто з часу, коли ця заява опиниться у самого роботодавця чи посадової особи, яка є його уповноваженим представником (керівника підприємства, його заступника, безпосереднього керівника працівника тощо). Підтвердженням того, що попередження було здійснено, та дати, з якої обчислюється двотижневий строк попередження, як правило, є факт накладення на заяві працівника про звільнення резолюції відповідною посадовою особою із зазначенням дати. Якщо ж працівник подає заяву про звільнення за власним бажанням безпосередньо до відділу кадрів підприємства, датою, з якої розпочинається відлік строку попередження, є дата прийняття такої заяви відповідним працівником відділу кадрів. Також можливим варіантом попередження про звільнення є надсилання працівником відповідної заяви рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення — за таких обставин датою, з якої буде вестися відлік строку попередження, буде дата вручення, що вказується у повідомленні про вручення.

Зверніть увагу, що двотижневий строк попередження працівником роботодавця про звільнення за власним бажанням обчислюється з дня, наступного за днем подачі відповідної заяви. Так, якщо працівник подав заяву про звільнення, приміром, 1 лютого, то строк попередження настає з 2 лютого і закінчується 15 лютого. У випадку, коли закінчення строку попередження припадає на неробочий день, то останнім днем строку вважається перший після нього робочий день.

Також пам’ятайте, що у разі, коли у заяві працівника про його звільнення за власним бажанням не зазначено дня, з якого він просить його звільнити, таким днем вважається саме той, що настає через два тижні після подання заяви про звільнення.

Протягом двотижневого строку попередження трудовий договір зберігає свою силу для обох сторін. Незважаючи на те, що передбачений строк попередження про розірвання трудового договору необхідний насамперед самому роботодавцеві для того, щоб підшукати на це місце іншу людину, він не має права звільнити працівника раніше вказаного у заяві строку (якщо тільки сам працівник про це не просить).

Так само і працівник до закінчення двотижневого строку попередження не має права (без згоди на це роботодавця) самовільно залишити роботу — інакше роботодавець буде вправі розірвати трудовий договір з власної ініціативи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП (прогул без поважних причин). До речі, інші порушення трудової дисципліни з боку працівника протягом двотижневого строку попередження також можуть стати підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Як вже було зазначено, після спливу двотижневого строку попередження про звільнення за власним бажанням працівник має право припинити роботу — незалежно від того, чи видав роботодавець наказ про його звільнення. Між тим, якщо така затримка роботодавцем видання наказу, а, відповідно, й видачі належно оформленої трудової книжки, призвела до вимушеного прогулу, то працівник протягом усього цього часу вважається таким, що перебуває у трудових відносинах з даним роботодавцем.

 

«ЗАПИТАННЯ — ВІДПОВІДЬ»

Безкоштовна пряма телефонна лінія для передплатників

0 800 214 009
044 581 57 07

Пн-Пт з 10:00 до 15:00

ПЕРЕДПЛАТА

за найкращими умовами звертайтесь у відділ передплати

0 800 214 008

або заходьте в

МАГАЗИН