Коли у 2023 р. до п. 170.9 ПКУ, який регулює питання (не)оподаткування витрат на відрядження, було внесено зміни, то однією з ключових стала зміна щодо підтвердження факту перебування у відрядженні.
У пп. 170.9.1 ПКУ з’явилася норма, що фактична кількість днів перебування у відрядженні визначається згідно з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні). Тоді заговорили про можливу практику повернення до паперових посвідчень про відрядження.
І ось маємо ІПК на цю тему.
Платник податків звернувся до ДПСУ за роз’ясненням, чи буде достатньо посвідчення про відрядження з відміткою замовника робіт про прибуття та вибуття в паперовий формі та/ або електронній формі разом з наказом про відрядження як документів, що підтверджують фактичне перебування працівника у відрядженні. Як ідеться у запиті, працівники платника податку за місцем відрядження працюють у полі або в маленьких селах, виконуючи будівельно-монтажні та ремонтні роботи для замовників, а до пункту призначення дістаються автотранспортом товариства.
В індивідуальній податковій консультації від 30.04.2024 р. № 2476/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК податківці, як завжди, зацитували норми п. 170.9 ПКУ щодо підтвердження часу перебування у відрядженні та витрат, пов’язаних з ним, і зазначили, що з питань визначення документів, які можуть бути підтвердженням фактичного перебування працівника у відрядженні, доцільно звернутися до Мінфіну.
Повторимо: цікаво, як податківці перевіряють це питання, якщо питання визначення документів, які можуть бути підтвердженням фактичного перебування працівника у відрядженні, не у їх компетенції?
З нашою думкою щодо використання посвідчення про відрядження можна ознайомитися тут.