Чи є середній заробіток за час затримки виконання судового рішення заробітною платою


18.05.2021

Середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення працівника на роботі не є заробітною платою. Про це зазначив КЦС ВС у постанові від 21.04.2021 р. у справі № 461/1303/19.

Суть справи полягала в тому, що місцевий суд задовольнив вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання роботодавцем рішення суду про поновлення позивача на роботі.

Апеляційний суд погодився з таким висновком, але зменшив суму виплат.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду змінив попередні судові рішення в мотивувальних частинах, навівши таке правове обґрунтування.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що невиконання відповідачем протягом тривалого часу рішення районного суду про поновлення позивача на роботі має наслідком застосування положень ст. 236 КЗпП про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Однак ВС вказав на помилковість висновку про те, що зазначена вимога є спором про оплату праці, а тому працівник має право звернутися до суду з позовом з такими вимогами без обмеження будь-яким строком.

До моменту фактичного виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини, які існували до порушення з боку роботодавця, не виникають. У зв'язку з цим виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, не можуть вважатися заробітною платою та платою за виконану роботу.

Отже, середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою в розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці».

Тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, а строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення таких виплат обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видання наказу про поновлення на роботі (частина перша ст. 233 КЗпП).

 


◦ Оплата праці
◦ Середній заробіток
◦ Судова практика