Щорічну основну відпустку надають працівнику як компенсацію за виконання посадових обов’язків протягом відпрацьованого періоду часу. Тому після демобілізації з військової служби та повернення до виконання своїх повноважень працівник має право на щорічну основну відпустку.
Водночас в ст. 119 Кодексу законів про працю України, яка передбачає гарантії для працівників, призваних на військову службу, не містяться норми щодо збереження в період військової служби щорічної основної відпустки, визначеної законодавством про працю.
Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, здійснюється відповідно до ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі – Закон № 504).
Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. № 2352, який набрав чинності 19.07.2022 р. (далі – Закон № 2352), п. 2 частини першої ст. 9 Закону № 504 щодо зарахування стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (ст. 6 цього Закону), викладено в такій редакції: “2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову”.
Таким чином, призваний на військову службу у ЗСУ під час мобілізації на особливий період працівник набував право на щорічну відпустку за час перебування на службі до дня набуття чинності Законом № 2352, тобто по 18.07.2022 р. включно.
На ці моменти звернули увагу в Мінекономіки у листі від 03.04.2023 р. № 4706-05/14490-07.
Тому працівники, зазначені у ч. 3 ст. 119 КЗпП, у період проходження військової служби, на думку Мінекономіки, не набувають права, зокрема, на щорічну основну відпустку в роботодавця, в якого вони увільнені від виконання обов’язків, передбачених трудовим договором.
Відповідно до вимог ст. 24 Закону № 504 грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки виплачується в разі звільнення працівника (частина перша ст. 24). Крім того, за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією, при цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні (частина четверта ст. 24 Закону № 504).
Південно-Східне міжрегіональне управління Держпраці