Багатьом знайома ситуація, коли керівництво підприємства примушує працівників отримувати заробітну плату в банку, який обрало керівництво, не беручи до уваги, чи зручно для працівників розташовані банкомати, чи задовольняють їх тарифи, чи може банк надати кожному працівнику потрібні саме йому додаткові послуги.
Отже, постає питання, чи може працівник вільно обирати банк, через який отримувати заробітну плату?
Законодавство України каже однозначно — так.
Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Стаття 68 Конституції України встановлює обов’язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 22 Закону України «Про оплату праці» визначено, що суб’єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до частини п’ятої ст. 24 Закону України “Про оплату праці” за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
Забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством (частина перша ст. 25 Закону України “Про оплату праці”).
Таким чином, законом не передбачено обов’язку працівника укладати договір про відкриття рахунку для виплати заробітної плати з банком, вказаним роботодавцем. У разі звернення працівника до суду договір, який працівник вимушено уклав з банком під примусом роботодавця, може бути визнаний недійсним.