Згідно з ст. 78 Кодексу законів про працю України дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, до щорічних відпусток не включаються.
Якщо під час перебування у щорічній відпустці працівник захворів і в нього є документальне підтвердження – листок непрацездатності, невикористані дні такої відпустки повинні бути йому надані або шляхом продовження відпустки, або шляхом перенесення залишку відпустки на інший період, але тільки в межах 12 місяців після закінчення робочого року, за який надана така відпустка.
Рішення про продовження або перенесення відпустки приймається за згодою між працівником та роботодавцем.
Працівник зобов’язаний повідомити роботодавця про своє рішення продовжити або перенести відпустку на бажаний строк та про причини продовження або перенесення відпустки.
У свою чергу роботодавець має видати наказ про продовження або перенесення відпустки. Підставами для такого наказу є листок непрацездатності та заява працівника. Відпустку продовжують або переносять на кількість календарних днів хвороби, що припадають на період відпустки.
Відповідно до абзацу п’ятого частини 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» у разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, під час перебування у щорічній (основній чи додатковій) відпустці допомога надається у порядку та розмірах, установлених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Водночас відповідно до п. 1 пп. 6 ст. 23 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності не надається за період перебування працівника у відпустці без збереження зарплати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.