Основна мета атестації робочих місць за умовами праці (далі — атестація) полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працівників, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основними діючими нормативними документами, що регулюють процес проведення атестації на підприємстві є Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. № 442, та Методичні рекомендації щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Міністерства праці України і Головним санітарним лікарем України від 01.09.1992 р. № 41.
Ст. 13 Закону України «Про охорону праці» вимагає від роботодавця створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів та організувати, зокрема, проведення лабораторних досліджень умов праці, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством.
Не проведення атестації робочих місць може призвести до порушення прав працівників — фактично, виконуючи шкідливі або важкі роботи, наймана особа не одержить передбачених законодавством компенсацій і соціальні гарантії. Це дає підставу працівнику розривати трудовий договір за власним бажанням без відпрацювання двотижневого строку (ч. З ст. 38 КЗпП), а також звернутися до суду (ст. 221 КЗпП України).
Ігнорування вимоги чинного законодавства з охорони праці щодо проведення атестації є порушенням, за яке роботодавця можна притягнути до адміністративної відповідальності у вигляді сплати штрафу (ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Також не слід забувати, що в разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров’ю працівнику, керівник може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 271 КК України.
За підсумками проведеної атестації роботодавець має вжити заходів, щоб усунути небезпечні й шкідливі для здоров’я працюючих виробничі фактори. У разі неможливості усунути шкідливі і небезпечні виробничі фактори держава гарантує працівникам право на пільги та компенсації за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці: пенсію за віком на пільгових умовах, щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, скорочену тривалість робочого тижня, доплати тощо.
Атестацію проводять не рідше одного разу на п’ять років. У разі докорінної зміни умов і характеру праці проводиться позачергова атестація.
Звертаємо увагу, що атестація робочих місць потрібна керівнику, оскільки відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації робочих місць покладається саме на керівника підприємства. Працівнику, тому що атестація робочих місць є правовою підставою надання на підприємстві компенсацій та гарантій для працівників із шкідливими і небезпечними умовами праці (пільгового пенсійного забезпечення, доплат до заробітної плати, додаткових оплачуваних відпусток).
Результати атестації, проведеної до введення воєнного стану в Україні, продовжують діяти та використовуються у період воєнного стану та протягом шести місяців з дня його припинення чи скасування.
Джерело: Південне міжрегіональне управління Держпраці