Дуже часто на підприємствах, де технологічний процес передбачає шкідливі умови праці, використовувані обладнання, сировина і матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів, працівники зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, при проведені атестації робочих місць за умовами праці, виникають питання стосовно аналогічних робочих місць, які робочі місця відносять до аналогічних, чи достатньо проведення атестації одного робочого місця за умовами праці, щоб її результати поширити на всі аналогічні робочі місця?
Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ від 01.08.1992 р. № 442, атестації підлягають усі робочі місця, на яких технологічний процес, використовувані обладнання, сировина і матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Кількість робочих місць, що підлягають атестації визначає атестаційна комісія підприємства. З метою запобігання помилок на даному етапі слід мати на увазі, що кількість робочих місць не прирівнюється до списку чисельності працівників підприємства, адже ці поняття не тотожні: на одному робочому місці може працювати декілька працівників у різні зміни.
Усі робочі місця на підприємстві розраховують на підставі відомостей про кількість працівників, які обслуговують ці робочі місця протягом зміни. Якщо чисельність працівників на змінах різна, для обліку беруть чисельність найбільшої зміни. Кожне робоче місце враховують як одне незалежно від того, використовують його в одну чи більше робочих змін.
Кількість робочих місць не прирівнюється до кількості професій (посад) працівників за штатним розписом, оскільки працівники однієї й тієї професії (посади) можуть виконувати свої обов’язки на підприємстві на різних робочих місцях у різних структурних підрозділах в умовах, що значно різняться за гігієнічними і психофізіологічними характеристиками.
Поняття «робоче місце» та «робоча зона» не є тотожними: робоче місце — це місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі трудової діяльності, з необхідним обладнанням, інструментами та матеріалами, на якій виконуються практичні роботи, а робоча зона — це простір обмежений по висоті 2 м над рівнем підлоги або площадки, у межах якого при зручному положенні частин тіла (тулуба, рук, ніг, голови) можна дістати потрібний інструмент або матеріал та на якому знаходяться місце постійного або тимчасового перебування працюючих.
Робоче місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу на працівників всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, передбачених гігієнічною класифікацією праці, сукупних факторів технічного і організаційного рівня умов праці, ступеня ризику пошкодження здоров’я.
Аналогічні робочі місця — це робочі місця, на яких умови і характер праці аналогічні за всіма показниками умов праці, а саме:
- професії (посади) одного найменування;
- виконання одних і тих самих професійних обов’язків під час ведення однотипного технологічного процесу в однаковому режимі роботи;
- використання однотипного виробничого обладнання, інструментів, матеріалів і сировини;
- використання однотипних систем вентиляції, опалення та освітлення;
- однаковий набір шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу (одного класу і ступеня шкідливості);
- однакова забезпеченість засобами індивідуального захисту тощо.
За наявності на робочих місцях перелічених показників умов та характеру праці їх можливо віднести до аналогічних робочих місць.
Остаточне рішення про наявність таких робочих місць можна прийняти лише після того, як на кожному з цих місць будуть проведенні інструментальні дослідження. Лише за ними комісія матиме обґрунтування для підтвердження, що шкідливі виробничі фактори, важкість і напруженість праці на відповідних робочих місцях належать до одного класу й одного ступеня.
Отже, неможливо поширити результати атестації одного робочого місця за умовами праці на всі аналогічні робочі місця без проведення інструментальних досліджень на кожному з цих місць.
На групу аналогічних робочих місць допускається складання однієї Карти умов праці, якщо умови і характер праці на робочих місцях, на яких уже проведено атестацію, аналогічні за всіма показниками умов праці, тобто шкідливі виробничі фактори, важкість і напруженість праці на відповідних робочих місцях належать до одного класу і одного ступеня (на основі комплексної оцінки робочих місць: протоколів замірів, фотографії робочого дня тощо). У разі, коли на одному і тому ж робочому місці або в одній і тій же робочій зоні виконуються роботи особами різних професій, то на кожну з професій заповнюється окрема Карта.
Відповідно гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу, визначено:
- постійне робоче місце – місце, де працівник перебуває більше 50% свого робочого часу або більше 2 годин безперервно. Якщо при цьому робота виконується на різних дільницях робочої зони, постійним робочим місцем вважається вся зона;
- робоче місце – місце постійного чи тимчасового перебування працюючих в процесі трудової діяльності;
умови праці – сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров’я і працездатність людини під час виконання нею трудових обов’язків;
шкідливий виробничий фактор – фактор середовища або трудового процесу, вплив якого на працівника за певних умов (інтенсивність, тривалість дії тощо) може спричинити професійне або виробничо обумовлене захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищення частоти соматичних та інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров’я як працівника, так і його нащадків; - шкідливі умови праці – стан умов праці, за якого рівень впливу одного або більше факторів виробничого середовища та/або трудового процесу перевищує допустимий.
Південне міжрегіональне управління Держпраці