Як діяти, якщо працівнику не виплатили зарплату під час звільнення у 2001 р.


16.04.2021

Управління Держпраці у Дніпропетровській області розмістило відповідь на запитання громадянина з приводу порушення трудового законодавства, а саме була несвоєчасно виплачена заробітна плата та не проведено розрахунок при звільненні, що відбулося у 2001 р. 

Права працівників регулюються колективним договором. У ньому встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).

Відповідно до вимог ст. 115 КЗпП, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата працівникам повинна виплачуватись не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні передбачена ст. 117 КЗпП.

Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки працівник був відсутній на роботі в день звільнення, йому також роз’яснено вимоги ст. 233 КЗпП.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. У разі пропуску визначеного строку суд може його поновити за наявності поважних причин пропуску.

Відповідно до вимог ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПКУ) сторони зобов’язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов’язаний витребувати такі докази (ст. 84 ЦПКУ).

Механізм поновлення порушених трудових прав працівників визначений главою ХV КЗпП. Можливість участі представників органів виконавчої влади, у т. ч. Держпраці, у процедурі поновлення порушених трудових прав працівників нормативно-правовими актами не передбачена. Ця функція здійснюється судами. Відповідно до ст. 124 Конституції України делегування функції судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами в будь-який спосіб забороняється.

Рішення суду є остаточним і може бути оскаржено лише в суді вищої інстанції.

 


◦ Трудовi вiдносини
◦ Звільнення працівників
◦ Оплата праці
◦ Судова практика
ДЕМО ДОСТУП