Працівнику може бути встановлено неповний робочий день або неповний робочий тиждень як під час прийняття на роботу, так і згодом за домовленістю з роботодавцем.
Неповний робочий час може передбачати:
- скорочення тривалості робочого дня;
- зменшення кількості робочих днів на тиждень;
- одночасне скорочення робочих годин і робочих днів.
Водночас окремим категоріям працівників роботодавець зобов’язаний встановити неповний робочий час на їх прохання. Зокрема, це стосується вагітних жінок, працівників, які мають дітей до 14 років або дітей з інвалідністю.
Оплата праці в таких випадках здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Наприклад, якщо працівнику встановлено скорочений робочий день, його зарплата розраховується виходячи з посадового окладу, норми робочого часу у відповідному місяці та фактично відпрацьованих годин.
Робота на умовах неповного робочого часу не обмежує трудових прав працівника та не впливає на інші трудові гарантії.