Особливості надання відпустки без збереження заробітної плати в умовах воєнного стану


02.08.2022

Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. № 2352-IX) (далі – Закон № 2136) встановлено новий порядок надання працівникам відпустки без збереження заробітної плати.

Відповідно до частини третьої ст. 12 Закону № 2136 протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою ст. 26 Закону України «Про відпустки».

Відпустка без збереження заробітної плати за цією підставою надається: 

  • без обмеження її тривалості, але у період дії воєнного стану;
  • будь-якому працівнику незалежно від його категорії чи статусу, за його заявою та погодження роботодавцем;
  • не є обов’язковою для прийняття рішення роботодавцем щодо її надання.

Час перебування у відпустці без збереження заробітної плати за цією підставою зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку відповідно до п. 4 частини першої ст. 9 Закону України «Про відпустки».

Змінами, що внесені до частини четвертої ст. 12 Закону № 2136, запроваджено новий вид відпустки без збереження заробітної плати, яка не належить до відпусток без збереження заробітної плати, що надаються працівникові відповідно до ст. 25, 26 Закону України «Про відпустки». Працівники набувають права на новий вид відпустки починаючи з 19 липня 2022 р., тобто з моменту набрання чинності змін до Закону № 2136.

Відповідно до цих змін у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною в заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п. 4 частини першої ст. 9 Закону України «Про відпустки».

За цією новою підставою відпустка без збереження заробітної плати надається:

  • тривалістю не більше 90 календарних днів у період дії воєнного стану. Закон не обмежив можливості працівника реалізувати своє право на цю відпустку кілька разів, однак загальна тривалість відпусток (частин), яку працівник може вимагати надати відповідно до цієї норми, не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану; 
  • виключно працівникам, які виїхали за межі території України або набули статусу внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою; 
  • в обов’язковому порядку за заявою працівника; 
  • роботодавець не може відмовити працівнику в наданні цієї відпустки. Зважаючи на умови її надання, працівник має підтвердити той факт, що він «виїхав за межі території України» або «набув статусу внутрішньо переміщеної особи». Спосіб підтвердження факту виїзду за межі України не визначений законом, тож рішення щодо надання відпустки в цьому випадку прийматиметься роботодавцем на підставі наданих працівником доказів, які в достатній мірі підтверджують цей факт. У разі повернення працівника, який перебуває у зазначеній відпустці, на територію України, виходячи із умов її надання, особа втрачає право вимагати продовження такої відпустки. 

Час перебування у відпустці без збереження заробітної плати за цією підставою не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку відповідно до п. 4 частини першої ст. 9 Закону України «Про відпустки».

Крім того, звертаємо увагу, що в період дії воєнного стану за певними категоріями працівників зберігається право на відпустки без збереження заробітної плати, що надаються в обов’язковому порядку за їх бажанням відповідно до ст. 25 Закону України «Про відпустки». 

Також у період дії воєнного стану зберігається право працівників на відпустку без збереження заробітної плати відповідно до частини першої ст. 26 Закону України «Про відпустки» (ст. 84 Кодексу законів про працю України), якою передбачено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на строк, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік. Ця відпустка надається за заявою працівника та згодою роботодавця, але роботодавець може й відмовити працівнику в її наданні.

Крім того, працівники мають право на відпустку без збереження заробітної плати на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Строк такої відпустки не включається до загального строку (15 календарних днів) відпустки без збереження заробітної плати, яка надається за сімейними обставинами та з інших причин (частина друга ст.  26 Закону України «Про відпустки»).


Джерело: Департамент правового захисту апарату ФПУ

 


◦ Воєнний стан
◦ Час відпочинку
◦ Відпустки
ДЕМО ДОСТУП