Статтею 50 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) передбачено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства та організації під час укладення колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.
Частина друга статті 52 КЗпП передбачає, що на тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. За шестиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин за тижневої норми 40 годин, 6 годин — за тижневої норми 36 годин і 4 годин — за тижневої норми 24 години.
Частиною другою статті 53 КЗпП передбачено, що напередодні вихідних днів тривалість роботи за шестиденного робочого тижня не може перевищувати 5 годин.
Частина перша статті 67 КЗпП передбачає, що за п’ятиденного робочого тижня працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а за шестиденного робочого тижня — один вихідний день.
Основна заробітна плата це — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про оплату праці».
Чинним законодавством України не передбачено встановлювати єдину норму тривалості робочого часу на місяць чи рік. Ця норма може бути відмінна залежно від того, який робочий тиждень встановлений на підприємстві (п’ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлені вихідні дні, а тому на підприємствах, в установах і організаціях рішення щодо встановлення норми тривалості робочого часу на місяць чи рік приймається самостійно з дотримання норм статей 50−53, статті 67 КЗпП (роз’яснення Міністерства економіки України від 19.08.2021 р. «Про розрахунок норми тривалості робочого часу»).
Листи-роз’яснення, розміщені на сайті Мінекономіки, з визначенням норми тривалості робочого часу на відповідний рік, не реєструються в Міністерстві юстиції України в установленому порядку, а тому не є нормативним актом. Вони є рекомендацією або, враховуючи те, що в них визначені всі нормоутворюючі фактори, методичним посібником під час розрахунку норми тривалості робочого часу на місяць чи рік безпосередньо на підприємстві, в установі, організації (лист Міністерства економіки України від 22.12.2023 р. № 4706-05/70902-09).
Таким чином, законодавством не встановлено єдиної норми тривалості робочого часу, вона може бути різною, залежно від графіка роботи роботодавця, тому визначається ним самостійно.
Південно-Східне міжрегіональне управління Держпраці