Порядок виплати компенсації за невикористані відпустки


12.03.2021

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області роз’яснило порядок виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

Відповідно до частини третьої ст. 2 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон про відпустки) право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги).

Згідно з частиною першою ст. 6 Закону про відпустки щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Частиною п'ятою ст. 11 Закону про відпустки заборонено ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд. Право на відпустки також забезпечується забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених ст. 24 цього Закону.

Також частиною першою ст. 24 Закону про відпустки передбачено, що в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з частиною четвертою ст. 24 Закону про відпустки за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Тобто за бажанням працівника після використання ним за робочий рік, за який надається відпустка, 24 календарних днів щорічної відпустки за решту днів невикористаної щорічної відпустки за цей же робочий рік йому може бути виплачена грошова компенсація.

Наприклад, якщо тривалість щорічної відпустки працівника становить 31 календарний день (24 к. д. — щорічна основна відпустка і 7 к. д. — щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день), то за умови використання працівником за відповідний робочий рік 24 календарних днів, за 7 днів він може отримати компенсацію (лист Мінсоцполітики України від 07.12.2016 р. № 731/13/116-16).

Отже, за певний робочий рік працівнику має бути надано 24 календарних дні щорічної відпустки, і тільки за решту днів щорічної відпустки, які належать працівнику за той самий робочий рік, йому можна виплатити грошову компенсацію.

Наприклад, працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні і не скористався цієї відпусткою за 2016−2017 і 2017−2018 робочі роки та бажає скористатися 24 календарними днями щорічної основної відпустки за 2016−2017 робочий рік, а за 24 календарних дні щорічної основної відпустки за 2017−2018 робочий рік отримати грошову компенсацію без звільнення. Така ситуація недопустима.

Як уже зазначалося, за певний робочий рік працівнику має бути надано 24 календарних дні щорічної відпустки, і тільки за решту днів щорічної відпустки, які належать працівнику за той самий робочий рік, йому можна виплатити грошову компенсацію. 

Тобто для цілей отримання грошової компенсації без звільнення сумування тривалості щорічної відпустки за різні робочі роки неприпустиме. У такому випадку працівнику не може бути виплачена грошова компенсація, оскільки він не звільняється і його щорічна відпустка становить тільки 24 календарних дні, а інші 24 дні не є додатковими днями відпустки, а є також основною відпусткою за інший рік (лист Мінпраці України від 22.09.2005 р. № 09-430).


Роз’яснення надала головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпровському регіоні Оксана Руденко.

 


◦ Трудовi вiдносини
◦ Звільнення працівників
◦ Час відпочинку
◦ Відпустки
◦ Оплата праці
◦ Індексація і компенсація
ДЕМО ДОСТУП