У період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку тривалістю 24 к. дн. (абз. 1 ч. 1 ст. 12 Закону № 2136), за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження зарплати.Таким чином, у період дії воєнного стану гарантована щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 24 к. дн. є мінімальною гарантією.
Інші види відпусток, що надаються понад цю щорічну основну відпустку, за рішенням роботодавця можуть надаватися без збереження заробітної плати. Це стосується, зокрема, додаткової відпустки у зв’язку з навчанням.
Рішенням КСУ № 3-р/2026 від 19.05.2026 відповідне положення абзацу третього ч. 1 ст. 12 Закону № 2136 визнано конституційним.
Надання працівникам відпусток у зв'язку з навчанням понад основну щорічну відпустку без збереження заробітної плати під час воєнного стану не є порушенням законодавства про працю роботодавцем, якщо він правомірно застосував спеціальну норму абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону № 2136.
Держпраці