На п’ятому році протистояння повномасштабній агресії збереження наявного бойового потенціалу ще більш актуальне, ніж питання реформи ТЦК.
Регулювання ротацій та відновлення тривалий час залишалося у площині внутрішніх директив та наказів, що призводило до правової невизначеності та фізичного виснаження особового складу.
Законопроєкт № 15235 «Про гарантовані цикли служби, відновлення та ротації» має змінити цю ситуацію, перевівши питання відновлення боєздатності з категорії можливості у категорію законного права.
Коефіцієнт відновлення
Важливою зміною є запровадження нормативно закріпленого коефіцієнта відновлення. Відповідно до статті 2 проєкту та змін до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», пропонується встановити співвідношення між перебуванням у районі ведення бойових дій та ротацією до пунктів постійної дислокації на рівні 1:3.
Суть цієї норми полягає в тому, що за кожен місяць виконання бойових завдань у зоні бойових дій військовослужбовець має право на три місяці перебування у тилових умовах для відновлення бойової спроможності та фізичного ресурсу.
Імперативний характер запропонованого положення означає, що перевищення встановленого співвідношення прямо забороняється. У разі ухвалення законопроєкту така норма фактично створить правову основу для оскарження рішень щодо тривалого утримання підрозділів у зоні бойових дій без належної ротації.
Межі оперативного втручання
Стаття 4 законопроєкту передбачає запобіжний механізм на випадок неможливості вчасної ротації.
Тільки Генеральний штаб Збройних Сил України має право прийняти рішення про збільшення строку перебування підрозділу в зоні бойових дій.
При цьому, таке збільшення не може перевищувати 15 відсотків від встановленого строку.
Це положення є компромісом між потребами військового управління та правами людини, встановлюючи крайню межу, яку не може перетнути навіть найвище військове керівництво без порушення закону.
Безумовність права на відпустку
Законопроєкт приділяє окрему увагу реалізації права на відпочинок. Стаття 5 гарантує надання відпусток без жодних винятків, перешкод та зволікань. В умовах воєнного стану, де відпустки часто стають предметом суб'єктивного бачення безпосередніх командирів, така норма слугує додатковим захистом для військовослужбовця, підкріплюючи його статус як суб'єкта права, а не об'єкта управління.
Реформа не обмежується тільки прийняттям нового закону. Вона передбачає імплементацію цих норм безпосередньо у базовий Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу»
Це важливо для створення цілісної вертикалі правового регулювання від моменту відправлення у частину до закінчення служби та визначення точних меж часу виконання обов'язків, включаючи час перебування поза частиною за наказом.
З прийняттям закону ротація перестане бути жестом доброї волі командира і стане обов’язком держави, що забезпечується законом. Зміни до статті 24 Закону про військовий обов’язок зафіксують ці гарантії, як частину законодавства про оборону.