Роботодавці не зобов'язані зберігати документи на підтвердження оплати листків непрацездатності із Фонду соціального страхування понад три роки — такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.10.2020 р. у справі № 440/57/19.
Судовий спір полягав у вимозі регіональної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування до підприємства сплатити фінансові санкції за результатами перевірки. Нею було встановлено відсутність листка непрацездатності, а відсутність первинних документів про витрачену суму коштів означає непідтвердження правомірного (цільового) використання страхових коштів. Проте підприємство пояснило, що фактично неможливо надати оригінал листка непрацездатності, виданого працівнику, через відсутність такого документа, оскільки на момент перевірки минуло понад три роки. Тобто термін, протягом якого законодавство зобов'язує страхувальників зберігати листки непрацездатності та документи про їх оплату, минув.
Верховний Суд вказав, що строк зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства (п. 6.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88).
Тому колегія суддів Верховного Суду погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість притягнення роботодавця до відповідальності у зв'язку з ненаданням для перевірки листка непрацездатності на підтвердження виплати допомоги по вагітності та пологах. Адже в роботодавця законодавчо відсутній обов'язок зберігати документи на підтвердження оплати листків непрацездатності із Фонду соціального страхування понад трирічний строк.