Угода про нерозголошення: що потрібно знати


18.11.2022

ЛоготипДеякі трудові договори, укладені між працівником і роботодавцем, містять положення, що обмежують можливість використовувати і поширювати конфіденційну інформацію компанії.  

Договір (угода) про нерозголошення – це договір, укладений між двома або більше сторонами, з метою нерозголошення (зберігання), взаємного обміну знаннями, матеріалами або іншою інформацією, доступ до якої обмежено третім особам, та(або) з метою зберігання (нерозголошення) конфіденційної інформації (комерційної таємниці) щодо третіх осіб.

Конфіденційна інформація — це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Визначення поняття "конфіденційна інформація" викладено у ст. 21 Закону України «Про інформацію».

Договір про нерозголошення може укладатися в будь-якій сфері, окремим договором або складовою частиною основного договору (наприклад, договору про надання послуг).

Укладаючи договір (угоду) про нерозголошення, необхідно встановити предмет договору, тобто відомості, які належать до конфіденційної інформації. Зверніть увагу, що це один із основних елементів угоди, тому треба чітко визначити, яка саме інформація є конфіденційною, а також навести декілька прикладів для більшої деталізації.

Суб’єктами договору є особи, які володіють та надають доступ до конфіденційної інформації, особи, яким надано доступ до відповідної інформації, а також треті особи, стосовно яких зберігається конфіденційна інформація.

Важливим положенням у договорі про нерозголошення є вимога про повернення конфіденційної інформації, тобто повернення усіх носіїв, на яких міститься така інформація, або знищення конфіденційної інформації, яка знаходиться на особистих електронних ресурсах, носіях іншої сторони.

В угоді обов’язково має бути передбачена відповідальність за використання конфіденційної інформації неналежним чином.

Строк дії договору – це час, протягом якого на одну із сторін покладається обов’язок щодо нерозголошення конфіденційної інформації. Зазвичай він не обмежується часом дії основного договору, а триває протягом певного періоду після його припинення, аби інформація втратила свою актуальність.

До кола конфіденційної інформації належить інформація, що визнається такою законом, а саме: у сфері господарської (підприємницької) діяльності  (ст. 862 ЦК (435-15), комерційна таємниця (ст. 505-508 ЦК) та «ноу-хау» (ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (1560-12). Господарський Кодекс України в ст. 36 також містить норми захисту конфіденційної інформації суб’єктів господарювання.

Отже, договір про нерозголошення має містити такі положення:

  • сторони договору;
  • тлумачення понять договору;
  • визначення предмету договору, тобто що належить до конфіденційної інформації;
  • термін та умови, відповідно до яких така інформація не вважається конфіденційною;
  • чітке визначення прав і обов’язків сторін щодо конкретних умов режиму обмеженого доступу до охоронюваної інформації;
  • норми права та юрисдикція, згідно з якими регулюються відносини цього договору;
  • порядок вирішення спорів;
  • відповідальність сторін за порушення умов договору.
     

Джерело: Безоплатна правова допомога

 


◦ Трудовi вiдносини
ДЕМО ДОСТУП