Відповідно до пп. 165.1.37 ПКУ не включається до оподатковуваного доходу сума витрат роботодавця у зв'язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом. Платник податку звернувся до ДПСУ за індивідуальною податковою консультацією щодо такої ситуації.
Товариство планує укласти договір з (названо навчальний центр. — Прим. ред.) на підготовку та атестацію двох наукових співробітників товариства за певним напрямом, пов’язаним з основною діяльністю товариства, щоб не залучати для проведення технічного огляду сторонніх експертів.
Основний вид діяльності згідно з КВЕД названих навчальних центрів – клас 85.32 «Професійно-технічна освіта», 85.59 «Інші види освіти, н. в. і. у.», проте ліцензії на здійснення освітньої діяльності і відомості про них в реєстрах закладів освіти відсутні.
За результатами навчання та успішного проходження атестації учасникам навчання видається форма посвідчення, затверджена наказом Держгірпромнагляду від 20.12.2006 р. № 16.
Товариство просило надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:
1. Чи можливо в даному випадку класифікувати кошти, які товариство планує сплатити (названо навчальний центр. — Прим. ред.) за підготовку експерта технічного з промислової безпеки, «як витрати роботодавця у зв’язку із підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) працівників згідно із законом» відповідно до пп. 165.1.37 ПКУ і вартість такого навчання не включати до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівників?
2. Чи достатньо для застосування пп. 165.1.37 ПКУ керуватись загальними нормами Закону України «Про освіту» та Закону України «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2012 р. № 4312-VI (далі — Закон № 4312) як такими, які на законодавчому рівні закріплюють право на освіту, в тому числі безперервний професійний розвиток і підвищення кваліфікації? Чи обов’язковою умовою для застосування пп. 165.1.37 ПКУ є наявність додаткових нормативно-правових актів, які встановлюють вимоги до підвищення кваліфікації? Якщо наявність додаткових нормативно-правових актів є обов’язковою, якого рівня юридичної сили мають бути такі документи — лише закони України, які ухвалюються Верховною Радою України або шляхом референдуму, тобто в особливому законодавчому порядку? Або також допустиме застосування підзаконних актів, що ухвалюються на основі законів для їх конкретизації та застосування і видаються уповноваженими суб’єктами (Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади)?
Зацитувавши норми згаданого товариством Закону № 4312 та ПКУ, податківці в ІПК від 31.12.2025 р. № 7015/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК дійшли висновку, що в разі якщо неформальне професійне навчання (підготовка та атестація) наукових працівників товариства здійснюється юридичною особою (роботодавцем) не безпосередньо в роботодавця, тобто не дотримуються вимоги Закону № 4312, то положення пп. 165.1.37 ПКУ не застосовуються, а дохід у вигляді вартості наданих безплатних освітніх послуг з підвищення кваліфікації (підготовки та атестації) працівників товариства у (названо навчальний центр. — Прим. ред.) за відповідним напрямом включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податків як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
Висновок заслуговує на увагу.
Частиною п’ятою ст. 6 Закону № 4312 передбачено, що роботодавці можуть здійснювати формальне і неформальне професійне навчання працівників.
Формальне професійне навчання працівників робітничим професіям передбачає первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників і може здійснюватися безпосередньо в роботодавця або організовуватися на договірних умовах у професійно-технічних навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях, а працівників, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців, — перепідготовку, стажування, спеціалізацію та підвищення кваліфікації та може організовуватися на договірних умовах у вищих навчальних закладах.
За результатами формального професійного навчання працівникові видається документ про освіту встановленого зразка (частина шоста ст. 6 Закону № 4312).
Неформальне професійне навчання працівників здійснюється за їх згодою безпосередньо в роботодавця згідно з рішенням роботодавця за його кошти з урахуванням потреб власної господарської чи іншої діяльності (частина сьома ст. 6 Закону № 4312).
Товариство мало намір підготувати в навчальному центрі, який не має освітньої ліцензії, двох працівник з числа професіоналів і фахівців. І таке навчання, судячи з норм Закону № 4312, належить до формального професійного навчання, за результатами якого має видаватися документ державного зразка (диплом, свідоцтво чи сертифікат). Оскільки навчальний центр цього забезпечити не може через відсутність ліцензії та статусу навчального закладу, то напевно тому податківці й зробили такий висновок, але в подробиці не вдавалися.
Водночас слід взяти до уваги, що навчання передбачалося для роботи з устаткуванням підвищеної небезпеки (див. подробиці в тексті ІПК), за результатами якого видається посвідчення затвердженої наказом Держгірпромнагляду форми (тобто про навчання про людське око не йдеться).
Напрошується висновок, що норми пп. 165.1.37 ПКУ не такі вже й формальні за своєю суттю…