У разі припинення трудових відносин за ст. 38 КЗпП (за власним бажанням) роботодавець може звільнити працівника із займаної посади на його прохання раніше двотижневого строку, без зазначення причин, але із зазначенням дати звільнення. Такий висновок містить постанова ВС/КЦС від 04.11.2020 р. № 753/1181/18.
Трудовий спір полягав у тому, що 07.12.2015 р. працівник подав заяву про звільнення за власним бажанням у той же день, тобто 07.12.2015 р. Проте наступного дня, 08.12.2015 р., у зв'язку із поганим самопочуттям працівник звернувся до лікаря, отримав листок непрацездатності й у той же день направив роботодавцю кур'єром заяву про відкликання своєї заяви про звільнення від 07.12.2015 р. Незважаючи на це, після закриття листка непрацездатності працівник вийшов на роботу, де йому повідомили про його звільнення 07.12.2015 р.
На думку працівника, наказ про його звільнення незаконний, оскільки в порушення ст. 38 КЗпП його звільнили до закінчення двотижневого строку з дня попередження роботодавця про звільнення.
Однак Верховний Суд вказав на те, що зі змісту ст. 38 КЗпП випливає, що сторони трудового договору мають право домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності домовленості працівника можна звільнити навіть у день надання заяви про припинення трудових відносин.
Тому ВС/КЦС вважає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про поновлення працівника на роботі. Розірвання трудового договору відбулося за ініціативою працівника з проханням звільнити його у визначену ним дату, тож право на відкликання своєї заяви про звільнення у позивача було лише до моменту звільнення.