Підстави звільнення військовослужбовців з військової служби
Підстави звільнення військовослужбовців з військової служби в мирний час, під час особливого періоду та в період дії воєнного стану передбачені ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ (далі — Закон № 2232).
Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, під час воєнного стану звільняються з військової служби на таких підставах (п. 2 частини четвертої ст. 26 Закону № 2232):
- за віком — у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
- за станом здоров’я — на підставі висновку військово-лікарської комісії (ВКК) про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;
- у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у вигляді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
- через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв’язку з:
- вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
- вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією (ЛКК) закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;
- необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) або ЛКК;
- наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
- необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
- необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
- необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком МСЕК або ЛКК потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
- з вагітністю — військовослужбовці-жінки;
- з перебуванням військовослужбовця-жінки у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
- з тим, що один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу, мають дитину віком до 18 років;
- з тим, що військовослужбовці самостійно виховують дитину віком до 18 років;
- перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з моменту оголошення мобілізації — протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану — до оголошення демобілізації на підставах (п. 3 частини п’ятої ст. 26 Закону № 2232):
- за віком — у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
- за станом здоров’я — на підставі висновку ВКК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;
- у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у вигляді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
- через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
- у зв’язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
- у зв’язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим ЛКК закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;
- у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком МСЕК або ЛКК;
- у зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
- у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
- у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком МСЕК або ЛКК закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
- військовослужбовці-жінки — у зв’язку з вагітністю;
- військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
- один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину віком до 18 років;
- військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
- за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних силах України).
Військовослужбовці, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби з моменту оголошення мобілізації — протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану — до оголошення демобілізації на таких підставах (п. 3 частини шостої ст. 26 Закону № 2232):
- за віком — у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
- за станом здоров’я — на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;
- у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у вигляді позбавлення волі, обмеження волі.
Дії кадровика
в разі звільнення мобілізованого працівника з військової служби
Мобілізований працівник після звільнення з військової служби повинен повідомити про це роботодавця. Такі дії він має вчинити, якщо хоче продовжувати трудові відносини з роботодавцем. Якщо ж працівник має намір відпочити після військової служби, то перед поверненням до виконання трудових обов’язків він має право на отримання тієї кількості днів щорічної основної відпустки, яка була йому нарахована до періоду мобілізації, або на відпустку без збереження заробітної плати.
Також зазначимо, що в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям може надаватися частина щорічної основної відпустки, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення. Кожна із зазначених відпусток може бути надана тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Частина щорічної основної відпустки може бути надана один раз протягом календарного року за умови одночасної відсутності не більше 30 % загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу (частина 18 ст. 10-¹ Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII; далі — Закон № 2011).
Військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв’язку з оголошенням демобілізації, надається відпустка з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до п. 1 ст. 10-1 Закону № 2011, за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки в межах України (частина 20 ст. 10-¹ Закону № 2011). Отже, мобілізований працівник може спочатку використати своє право на щорічну основну відпустку як військовослужбовець, а потім — як працівник.
Перед допущенням працівника до роботи необхідно перевірити його військовий квиток, а саме чи містить він запис, що особа була звільнена в запас і взята на облік у ТЦК та СП. Адже згідно з частиною 11 ст. 26 Закону № 2232 особи, звільнені з військової служби, зобов’язані у п’ятиденний строк прибути до відповідних ТЦК та СП (військовозобов’язані СБУ — до Центрального управління або регіональних органів СБУ, військовозобов’язані Служби зовнішньої розвідки України — до підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік.
Як правило, працівник не має змоги приступити до виконання трудових обов’язків наступного дня після звільнення з військової служби, оскільки він міг проходити її в зоні бойових дій, розташованій далеко від його місця роботи. Тому час, який він перебував у дорозі, та час, який знадобився йому для постановки на облік у ТЦК та СП, у табелі обліку робочого часу слід відмічати позначкою «ІН».
Бажання приступити до виконання трудових обов’язків за тією посадою (професією), яка зберігалася за працівником на весь період його перебування на військовій службі, він повинен викласти в заяві на ім’я роботодавця (додаток 1). До заяви необхідно додати копію сторінок військового квитка із записом про звільнення з військової служби.
Додаток 1. Зразок заяви працівника
про бажання приступити до роботи за посадою (професією)
Працівник відділу кадрів готує наказ про допущення працівника до виконання його обов’язків (додаток 2). Наказ підписує керівник підприємства, працівник, який приступає до виконання своїх трудових обов’язків, представник бухгалтерії та особа, яка відповідає за достовірний облік робочого часу працівників.
Додаток 2. Зразок наказу про допущення до роботи
у зв'язку зі звільненням з військової служби
Оскільки із 19.07.2022 р. період проходження військової служби не враховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (п. 2 частини першої ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР; далі — Закон про відпустки), в особовій картці (форма № П-2) працівника, який проходив військову службу, відповідальна особа задля обліку щорічної відпустки (основної та додаткової) має зазначити період мобілізації та вказати, яка кількість календарних днів відпустки була нарахована працівнику до мобілізації, якщо він був призваний до 19.07.2022 р.
Що стосується щорічної додаткової відпустки, то слід нагадати, що до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, та час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці (п. 1, 2 частини другої ст. 9 Закону про відпустки).
Тож якщо працівник має право на щорічну додаткову відпустку і був мобілізований до 19.07.2022 р., період проходження військової служби враховувався до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, а до стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку, — ні.
Як було зазначено вище, звільнений з військової служби військовослужбовець повинен стати на облік у ТЦК та СП. Тому особа, яка відповідає за ведення військового обліку на підприємстві, має перевірити, чи працівник не отримав нового військово-облікового документа, і якщо так — зробити копії його сторінок (або копії сторінок із новими записами та внести зміни до особової картки). Оновлені дані військово-облікового документа працівника відповідальний за ведення військового обліку повинен долучити до справи зі списками персонального військового обліку відповідно до звання, присвоєного працівнику.
Повернення до виконання роботи працівників — добровольців тероборони
Окремо слід розглянути дії кадровика в разі повернення до виконання трудових обов’язків працівників, які є добровольцями територіальної оборони. Виконання працівником обов’язків добровольця тероборони підпадає під дію частини третьої ст. 119 КЗпП. Тобто на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватися в робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
На період виконання працівником обов’язків добровольця тероборони роботодавець видає наказ про його увільнення від роботи. Підставою для видання такого наказу є контракт добровольця тероборони, типова форма якого затверджена наказом Міноборони України «Про затвердження форми контракту добровольця територіальної оборони та посвідчення добровольця територіальної оборони» від 07.03.2022 р. № 84.
Роботодавець може надіслати запит командиру добровольчого формування щодо залученості працівника до роботи добровольчого формування територіальної оборони (ДФТГ), а після цього визначити, скільки часу працівник може працювати на підприємстві.
Працівник, якого припиняють постійно залучати до діяльності ДФТГ, може повідомити це роботодавцю та приступити до виконання своїх трудових обов’язків. Бажання приступити до роботи оформлюється заявою працівника, на підставі якої роботодавець видає наказ (додаток 3).
Якщо ж командир ДФТГ приймає рішення про повторне залучення працівника-добровольця до діяльності ДФТГ, він повинен надіслати роботодавцю документ, в якому викласти необхідність повторного залучення члена ДФТГ та прохання увільнити його від роботи. У такому випадку роботодавець знову видає наказ про увільнення працівника із вказівкою для бухгалтерії нараховувати йому середньомісячний заробіток із дати увільнення.
Працівник-доброволець тероборони, який розірвав контракт, повинен повідомити про це роботодавцю. Працівник заяву (додаток 4), в якій вказує про припинення дії контракту та бажання приступити до роботи, а також додає копію контракту. Своєю чергою, роботодавець видає наказ про допущення його до роботи (додаток 5), підставою якого є припинений контракт та заява працівника.
Додаток 3. Зразок наказу про допущення до роботи
у зв'язку із можливістю поєднання обов'язків добровольця тероборони
та посадових обов'язків
Додаток 4. Зразок заяви працівника про допущення до роботи
у зв’язку з розірванням контракту добровольця тероборони
Додаток 5. Зразок наказу про допущення до роботи
у зв'язку з розірванням контракту добровольця тероборони
