Комерційна таємниця на підприємстві: основні правила


◦ Кадрова документація
◦ Організація праці

Під час прийняття на роботу все частіше роботодавці можуть вимагати від майбутніх працівників підписання зобов’язань щодо нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю. На розсуд роботодавця до поняття «комерційна таємниця» можна віднести найрізноманітніші відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансовим становищем та іншою діяльністю суб’єкта господарювання. 

Що ж слід розуміти під комерційною таємницею? Наскільки законно вимагати від працівника підписання зобов’язань про її нерозголошення? Які відомості можуть становити комерційну таємницю? Як правильно скласти наказ про встановлення комерційної таємниці? Чи передбачена відповідальність за її розголошення? Усі ці питання є актуальними, тож роз’яснимо їх далі в статті. 


 

Поняття «комерційна таємниця» 

Незважаючи на те що досліджуване питання належить до сфери трудових відносин, найповніше визначення поняття «комерційна таємниця» передбачено нормами ЦКУ, а саме ст. 505–508. Ці статті містять перелік майнових прав, пов’язаних із правом інтелектуальної власності на комерційну таємницю. 

Зокрема, частиною першою ст. 505 ЦКУ визначено, що комерційна таємниця — це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому або в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних обставинам заходів щодо збереження її секретності, ужитих особою, яка законно контролює цю інформацію. А частиною другою цієї ж статті передбачено, що комерційною таємницею можуть буті відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, крім тих, які згідно із законом не можуть буті віднесені до комерційної таємниці. 

Варто зауважити, що відомості комерційного характеру є комерційною таємницею чи конфіденційною інформацією лише тоді, коли це підтверджено документально зафіксованими нормами власника підприємства. Тож перед тим, як приступити до роботи, попередньо працівник обов’язково повинен бути ознайомлений з переліком такої інформації. Якщо ж «забути» поінформувати його про те, які відомості належать до комерційної таємниці, то працівник не нестиме відповідальності за її розголошення.

Окрім цього, наведене в ЦКУ визначення поняття «комерційна таємниця» майже ідентичне сучасним міжнародно-правовим підходам до розуміння цього терміна. Ця дефініція дає змогу тлумачити зміст не лише цивільних, а й трудових, адміністративно-правових, кримінально-правових, процесуальних та інших правовідносин. 

Що стосується відомостей, які не становлять комерційної таємниці, то вони визначені Постановою № 611. Зокрема, не можуть бути віднесені до комерційної таємниці:

  • статутні документи, які дають право займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;
  • інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
  • дані, потрібні для перевірки обчислення та сплати податків й інших обов’язкових платежів;
  • документи про платоспроможність;
  • відомості про чисельність і склад працівників, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також про наявність вільних робочих місць;
  • документи про сплату податків та обов’язкових платежів;
  • інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також інші порушення законодавства та розміри заподіяних при цьому збитків;
  • відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об’єднаннях та в інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;
  • відомості, які відповідно до законодавства підлягають оголошенню.

До того ж наведені вище відомості підприємства зобов’язані подавати органам державної виконавчої влади, органам контролю та правоохоронним органам, іншим юридичним особам відповідно до законодавства за їх вимогою. Водночас ст. 507 ЦКУ зобов’язує органи державної влади охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею та створення якої потребує значних зусиль і яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов’язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки. Ця інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання. Там же вказано, що органи державної влади зобов’язані охороняти комерційну таємницю й у інших випадках, передбачених законом. 

 

Як організувати захист комерційної інформації  

Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, визначає роботодавець відповідно до законодавства. Він же складає й затверджує перелік інформації, яка є комерційною таємницєю, а також ознайомлює з ним працівників, які мають до неї доступ. Зазвичай для захисту важливої для підприємства інформації доступ до неї обмежують. Як правило, кожний працівник отримує можливість працювати лише з тими даними, які потрібні для виконання його обов’язків. Наприклад, менеджерам необов’язково мати доступ до бухгалтерської фінансової інформації, крім тієї, з якою він безпосередньо працює. Обмежується також доступ до контрактів та іншої ідентичної інформації. Отже, роботодавець досить часто обмежує доступ до даних, пов’язаних із стратегічним розвитком підприємства, зазвичай надаючи його лише окремому колу осіб.

Окрім цього, з метою захисту комерційної інформації використовують спеціальні захисні програми та обладнання, які обмежують доступ до інформації та унеможливлюють витік важливих відомостей з електронних носіїв. Такі функції покладають на системних адміністраторів. Серед таких заходів можна назвати блокування доступу до жорстких дисків, де може міститися секретна формація, або неможливість використання змінних цифрових носіїв. Інформацію, що містить комерційну таємницю, зазвичай розбивають на категорії за рівнем важливості, а також складають список працівників, які мають доступ до кожної групи інформації.

Не менш важлива роль може бути в юристів підприємства. Зокрема, відомості щодо комерційної таємниці можна оформити у вигляді внесення доповнень до статуту підприємства, де чітко прописати про можливість запровадження режиму комерційної таємниці. Окрім цього, такі відомості не будуть зайвими, якщо їх внести до колдоговору. Однак найкращим варіантом стане розробка на підприємстві положення про комерційну таємницю, правила її збереження та режим роботи працівників із даними, що становлять комерційну таємницю. Також буде доречно окремо видати положення про дозволи на роботу з інформацією, що становить комерційну таємницю підприємства.

Такі документи містять:

  • загальні положення щодо функцій керівництва підприємства у сфері захисту інформації, розмежування доступу до цієї інформації;
  • порядок приймання та обліку інформації, що містить комерційну таємницю;
  • механізм забезпечення збереження інформації, що є комерційною таємницею, порядок проведення її інвентаризації. Окремо слід визначити механізм забезпечення доступу до комерційної таємниці сторонніх осіб (у т. ч. органів державної влади, які мають право на отримання певної інформації). Варто передбачити окрему норму, згідно з якою сторонні особи допускаються до ознайомлення з документами, у яких міститься інформація, що становить комерційну таємницю, лише з дозволу керівника за наявності письмового запиту. Зазвичай такі особи мають або укласти угоду з підприємством про нерозголошення комерційної таємниці, або надати розписку про таке нерозголошення;
  • порядок поширення комерційної таємниці;
  • порядок виключення інформації зі складу такої, що становить комерційну таємницю.

За якими ж критеріями кваліфікувати відомості, які можуть бути віднесені до комерційної таємниці? Зазвичай, зважають на те, що вони:

  • не містять державної таємниці;
  • не заподіюють шкоди інтересам суспільства;
  • належать до виробничої діяльності підприємства;
  • мають наявну або потенційну комерційну цінність і створюють переваги в конкуренції;
  • є обмеженими в доступі тощо. 

У більшості випадків комерційну таємницю становить така інформація:

  • відомості про укладені або заплановані контракти. Не підлягають розголошенню не лише суть і текст договорів, контрактів, а й дата і сам факт їх укладення;
  • відомості про рівень прибутку, цінову політику;
  • документи, що характеризують працівників підприємства з того чи іншого боку; 
  • фінансові та адміністративні плани розвитку підприємства;
  • дані про контрагентів (постачальників і клієнтів);
  • незапатентовані науково-технічні розробки, бази даних та інші комп’ютерні програми;
  • власні винаходи та раціоналізаторські пропозиції, які ще не захищені авторським або патентним правом; 
  • маркетингові дослідження; 
  • власні аналітичні огляди ринку.

 

Етапи роботи з відомостями, що є комерційною таємницею 

Загалом для визначення переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю, власникові підприємства варто створити спеціальну комісію компетентних осіб, яким він найбільше довіряє. Саме комісія, разом із власником, формує масив такої інформації. Служба безпеки підприємства також має брати активну участь у роботі цієї комісії, забезпечуючи режим секретності та конфіденційності. Комісія повинна прописати механізм захисту комерційної таємниці у внутрішніх документах і визначити ступінь відповідальності за її розголошення. На основі цих даних керівник підприємства видає відповідний наказ.

Наступним етапом формування алгоритму роботи з такою інформацією є встановлення порядку роботи з документами, а саме з визначити порядок роботи з матеріальними носіями інформації та обрати зручні форми обліку конфіденційної інформації. Важливо, щоб грифи на документах, кількість яких має бути чітко визначена, не збігалися із грифами, що використовуються у сфері захисту державних таємниць. До того ж вони мають бути зрозумілі лише співробітникам підприємства і не привертати уваги сторонніх осіб. На багатьох підприємствах варто дотримуватися певної дисципліни, коли співробітник не залишає після себе жодного документа на своєму робочому місці. До того ж вся інформація, що має комерційний характер, має прибиратися до сейфу чи металевої шафи під ключ, де й зберігатися. Окрім цього, бажано, щоб такий перелік мав конкретний строк, на який інформація набуває статусу комерційної й не підлягає оприлюдненню.

Зауважимо, що кадровики чи юридична служба (або безпека) мають ознайомити під підпис з переліком у частині, що їх стосується, структурні підрозділи та виконавців, чия діяльність пов’язана із комерційною таємницею, які керуватимуться ним у своїй роботі й приводитимуть у відповідність до нього грифи документів. 

Дуже важливо, щоб кожний працівник підприємства отримував можливість працювати лише з даними, потрібними для виконання його обов’язків. Перед тим як підписати будь-який документ виконавець і керівник мають оцінити його на наявність інформації, що є комерційною таємницею підприємства. У разі виявлення таких відомостей на першому, титульному аркуші в правому верхньому куті слід поставити гриф — «Комерційна таємниця» («КТ») або «Конфіденційно» («Конф.»). Законодавством не встановлено критеріїв віднесення тієї чи іншої інформації до такої, що становить комерційну таємницю. Є лише обмеження відносити певну інформацію до комерційної, про що йдеться у Постанові № 611. Як правило, зняття з інформації статусу комерційної таємниці відбувається після закінчення встановленого строку або внаслідок появи нового зразка, витоку інформації тощо. Логічно, що таке рішення мають прийняти ті ж самі особи (зазвичай вищезгадана комісія, хоча й необов’язково), що затвердили перелік.

Перед тим як взяти з працівників зобов’язання про нерозголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, кадровик має дочекатися настання певних подій. А саме керівництву підприємства слід видати наказ про встановлення комерційної таємниці і затвердити перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю. Окрім цього, в пригоді стане розробка та затвердження форми зобов’язання (договору) про нерозголошення інформації, що є комерційною таємницею.

Перед тим як працівник приступить до виконання своїх обов’язків, він має бути поінформований про: 

  • порядок, процедуру і доступ до матеріалів, документів та виробів, що мають статус комерційної таємниці;
  • правила, пов’язані з доступом до інформації, що є комерційною таємницею;
  • обов’язки та обмеження, що покладаються на виконавців, допущених до відомостей конфіденційного характеру;
  • порядок прийняття та передавання інформації представникам інших суб’єктів підприємницької діяльності;
  • відповідальність за розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства, або за порушення встановленого режиму роботи.

Зауважимо, що працівник має бути обов’язково попередньо ознайомлений під підпис з переліком зазначеної вище інформації, оскільки в разі його непоінформування він не нестиме відповідальності за її розголошення. Лише за наявності підпису працівника можна говорити про настання відповідальності. В іншому разі буде складно довести факт порушення.

 

Зразок наказу про встановлення комерційної таємниці

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «БУД-СЕРВІС»
 

Код ЄДРПОУ 12345678

НАКАЗ

15.06.2021                                         м. Київ                                           № 654-ОД

Про встановлення комерційної таємниці

З метою забезпечення надійного та всебічного збереження комерційної таємниці, конфіденційної інформації підприємства про обслуговуючі організації, підприємства, фірми, банки та ін.

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити з 15.06.2021 р.:

— перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства (додаток 1 до наказу); 

— зобов’язання щодо нерозголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства (додаток 2 до наказу).

2. Ознайомити з цим наказом усіх працівників підприємства, які мають доступ до інформації, що становить комерційну таємницю, під підпис протягом трьох робочих днів.

3. За невиконання вимог щодо забезпечення збереження комерційної таємниці працівники несуть дисциплінарну, матеріальну та кримінальну відповідальність.
 

Директор                                           Ткаченко                                    С. М. Ткаченко


Додаток 2 до наказу 
по ПрАТ «Буд-Сервіс»
від 15.06.2021 р. № 654-ОД

Зобов’язання
щодо нерозголошення комерційної таємниці

Я, Розенко Олег Степанович, як співробітник ПрАТ «Буд-Сервіс» у період трудових відносин з компанією та протягом трьох років після їх закінчення зобов’язуюсь:

1. Не розголошувати відомості, що становлять комерційну таємницю підприємства, які мені можуть бути довірені або стануть відомі по роботі.

2. Не передавати третім особам і не розкривати публічно відомості, що становлять комерційну таємницю, без згоди дирекції підприємства.

3. Виконувати вимоги наказів, інструкцій і додатків, що стосуються мене, із забезпечення збереження комерційної таємниці підприємства.

4. У разі спроби сторонніх осіб одержати від мене відомості про комерційну таємницю підприємства негайно сповістити про це дирекцію.

5. Зберігати комерційну таємницю тих підприємств, організацій, банків, з якими встановлено ділові стосунки.

6. Не використовувати комерційну таємницю для зайняття будь-якою діяльністю, що може завдати шкоди підприємству.

7. У разі мого звільнення всі носії інформації, що є комерційною таємницею підприємства (рукописи, чернетки, креслення, магнітні стрічки, фотокартки, диски, роздруківки на принтері, кіно-, фотонегативи і позитиви, моделі, матеріали, вироби та ін.), що перебували в моєму розпорядженні у зв’язку з виконанням мною службових обов’язків під час роботи на підприємстві, передати дирекції.

8. Про втрату або нестачу перелічених вище носіїв комерційної таємниці, документів, посвідчень, пропусків, ключів від режимних приміщень, сховищ, сейфів (металевих шаф), особистих печаток та про інші факти, що можуть призвести до розголошення комерційної таємниці підприємства, а також про причини та умови можливого витоку відомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства, негайно повідомити дирекцію.

Я попереджений, що в разі невиконання будь-якого із зазначених пунктів можу бути притягнений до відповідальності. До мого відома також доведені з роз’ясненнями відповідні положення із забезпечення збереження комерційної таємниці.

Мені відомо, що порушення цих положень може спричинити адміністративну, цивільно-правову відповідальність згідно із законодавством України.
 

Працівник                                             Розенко                                         О. С. Розенко

16.06.2021 р.

 

Адміністрація ПрАТ «Буд-Сервіс» підтверджує, що дані Вами зобов’язання не обмежують Ваших прав на інтелектуальну власність. Про закінчення строку дії зобов’язання адміністрація повідомить Вас завчасно у письмовій формі.
 

Директор                                              Ткаченко                             С. М. Ткаченко

 


Окрім норм цивільного права, господарське право також певним чином регулює поняття комерційної таємниці. Так, згідно зі ст. 162 ГКУ суб’єкт господарювання, який є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв’язку з тим, що вона не відома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів для охорони її конфіденційності. 

Також частиною другою ст. 162 ГКУ передбачено, що строк правової охорони комерційної таємниці обмежується часом дії сукупності зазначених вище умов. До того ж цією статтею встановлено, що особа, яка протиправно використовує комерційну інформацію, що належить суб’єкту господарювання, зобов’язана відшкодувати завдані йому такими діями збитки відповідно до закону. А щодо особи, яка самостійно і добросовісно одержала інформацію, що є комерційною таємницею, частиною третьою ст. 162 ГКУ передбачено, що вона має право використовувати її на свій розсуд. 

Отже, склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначає самостійно власник цих відомостей або керівник підприємства з дотриманням вимог законодавства. Основним локальним документом у сфері захисту інформації від несанкціонованого доступу зазвичай є положення про комерційну таємницю. 

Окремо зауважимо, що об’єкти інтелектуальної власності, на які отримано патенти або авторські свідоцтва, не варто відносити до комерційної таємниці. Адже такі об’єкти охороняються відповідним законодавством (Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», Законом України «Про авторське право і суміжні права», Законом України «Про охорону прав на промислові зразки», Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» тощо).

 

Відповідальність за розголошення комерційної таємниці

Практика свідчить, що одним із способів розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, є повідомлення цих відомостей іншим особам, зокрема конкурентам. Досить поширеним є передавання іншим особам офіційних документів підприємства, у яких міститься інформація, що є комерційною таємницею. Окрім цього, інколи ненавмисно такі відомості потрапляють у ЗМІ, соціальні мережі чи інші інтернет-майданчики. У будь-якому разі це є порушенням режиму використання інформації, що становить комерційну таємницю, та відповідно до законодавства передбачає такі види відповідальності: 

  • матеріальна (найпоширеніша); 
  • цивільно-правова; 
  • адміністративна; 
  • кримінальна (найсуворіша).

Згідно з частиною шостою ст. 36 ГКУ за неправомірне збирання, розголошення або використання відомостей, що є комерційною таємницею, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. 

Трудове законодавство містить більш конкретну норму щодо цього — ст. 132 КЗпП. Згідно з нею за шкоду, заподіяну підприємству, установi, органiзацiї при виконанні трудових обов’язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну вiдповiдальнiсть у розмiрi прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Тобто в разі заподіяння працівником прямої дійсної шкоди в розмірі, що становить менше середнього місячного заробітку, працівник має відшкодувати пряму дійсну шкоду повністю. У разі ж якщо ж пряма дійсна шкода, заподіяна працівником, перевищує його середній місячний заробіток, з останнього стягується лише сума, що дорівнює середньому місячному заробітку, а решта шкоди, хоча вона й має ознаки прямої та дійсної, працівником не покривається. 

Проте така межа відповідальності діє лише в тому випадку, якщо працівник притягується до матеріальної відповідальності за одне правопорушення. Якщо ж він притягується до матеріальної відповідальності за кількома правопорушеннями, то й загальна межа його відповідальності дорівнюватиме середньому місячному заробітку за кілька місяців (кількість місяців дорівнює кількості правопорушень). Отже, за загальним правилом, у разі перевищення розміру прямої дійсної шкоди місячного заробітку працівника на нього покладається обов’язок покрити частину шкоди, яка визначається, виходячи не з розміру шкоди, а з розміру середнього місячного заробітку.

Однак допускається можливість матеріальної відповідальності в розмірі, який перевищує середній заробіток працівника (частина друга ст. 132 КЗпП). Такі випадки можуть встановлюватися не тільки законами, а й іншими нормативними актами, які охоплюються поняттям законодавства. Проте, як свідчить судова практика, притягнути до матеріальної відповідальності колишніх працівників за розголошення конфіденційної інформації досить складно через труднощі в отриманні доказів її розголошення, а також визначення конкретного розміру збитків. 

Утім, як випливає з абзацу 3 п. 3 постанови ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4, шкоду, заподіяну внаслідок розголошення комерційної таємниці працівником, суд вважає немайновою. У будь-якому разі розголошення таємниці може розцінюватися як порушення трудової дисципліни, за що передбачено дисциплінарне стягнення, визначене частиною першою ст. 147 КЗпП. Тобто роботодавець може винести догану такому працівнику, а за повторну провину — звільнити його. Головне — мати докази розголошення.

Щодо адміністративної відповідальності, то ст. 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X передбачено відповідальність за недобросовісну конкуренцію. Так, незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а також імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені тягне за собою накладення штрафу в розмірі від 30 до 44 нмдг з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини або без такої. Умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця, тягне за собою накладення штрафу в розмірі від 5 до 9 нмдг. Отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також іншої конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця тягне за собою накладення штрафу в розмірі від 9 до 18 нмдг. Недобросовісна конкуренція тягне за собою юридичну відповідальність осіб, якщо їх дії мають негативний вплив на конкуренцію на території України, незалежно від того, де вчинено такі дії. Суб’єктивна сторона такого правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Найсуворішою є кримінальна відповідальність. Зокрема, нормами ст. 231 ККУ передбачено, що умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це заподіяло істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності, караються штрафом у розмірі від 3 тис. до 8 тис. нмдг. Згідно зі ст. 232 ККУ умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності, карається штрафом у розмірі від 1 тис. до 3 тис. нмдг з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 

Як бачимо, питання комерційної таємниці на підприємстві регулюється кількома галузями права, що потребує злагоджених дій усіх служб підприємства заради уникнення ускладнень на практиці. Відповідальний підхід до укладення трудових договорів із працівниками та уважне ведення кадрових справ дадуть змогу унеможливити або хоча б мінімізувати втрату інформації, що містить комерційну таємницю.


Нормативно-правові акти до теми

  • Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі — ЦКУ);
  • Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III (далі — ККУ);
  • Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV (далі — ГКУ);
  • постанова КМУ «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 09.08.1993 р. № 611 (далі — Постанова 611).

 

 


ПЕРЕДПЛАТА

за найкращими умовами звертайтесь у відділ передплати

0 800 214 008

або заходьте в

МАГАЗИН

«ЗАПИТАННЯ — ВІДПОВІДЬ»

Безкоштовна пряма телефонна лінія для передплатників

0 800 214 009
044 581 57 07

Пн-Пт з 10:00 до 15:00

ДЕМО ДОСТУП