Неповний робочий час:  надання відпусток і оплата непрацездатності


Законодавство дозволяє працівникам працювати на умовах неповного робочого часу. Оплата праці в такому випадку здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку. А як оплачувати листок непрацездатності таким працівникам? Чи впливає такий режим роботи на надання відпусток? З’ясуємо це далі.


Який робочий час вважається неповним

Згідно з частиною першою ст. 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень. Зважаючи на це, за п’ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями тривалість робочого часу має бути не більше 8 годин на день, а за шестиденного робочого тижня з одним вихідним днем — не більше 7 годин на день (з понеділка по п’ятницю) та 5 годин у суботу (частина друга ст. 53 КЗпП). Робочий час з тривалістю менше нормальної вважається неповним робочим часом. 

Зауважимо, що законодавством не встановлено конкретної тривалості неповного робочого часу: для кожного працівника вона визначається індивідуально, за погодженням між ним та керівником підприємства. Також не передбачено мінімальної тривалості неповного робочого часу. 

 

Умови встановлення неповного робочого часу 

Неповний робочий час може бути встановлено працівнику (працівниці) як під час прийняття на роботу, так і згодом (ст. 56 КЗпП). Це може відбуватися шляхом запровадження:

  • неповного робочого дня — коли зменшується кількість годин роботи протягом дня;
  • неповного робочого тижня — коли зменшується кількість днів роботи протягом тижня;
  • неповного робочого дня й неповного робочого тижня — коли одночасно зменшується кількість годин роботи протягом дня і робочих днів протягом тижня.

У загальному випадку встановлення неповного робочого часу відбувається за згодою між працівником і роботодавцем. Але є категорії працівників, яким роботодавець не має права відмовити у встановленні неповного робочого часу й зобов’язаний зробити це на їхнє прохання. До таких працівників, зокрема, належать:

  • вагітна жінка (частина перша ст. 56 КЗпП);
  • жінка, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, у тому числі таку, що перебуває під її опікою (частина перша ст. 56 КЗпП);
  • жінка, яка доглядає за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку (частина перша ст. 56 КЗпП);
  • особа з інвалідністю (ст. 172 КЗпП);  
  • батько, який виховує дітей без матері, у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі (ст. 186-¹ КЗпП); 
  • опікун (піклувальник), один із прийомних батьків, один із батьків-вихователів дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю (ст. 186-¹ КЗпП).

Відзначимо, що неповний робочий час також може встановлюватися і за ініціативою роботодавця. Але в такому разі це вже буде зміна істотних умов праці в межах змін в організації виробництва і праці, про що працівник має бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці (частина третя ст. 32 КЗпП).

Відповідно до частини третьої ст. 56 КЗпП робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівників, а отже, вони нарівні з іншими працівниками мають право на відпустки та виплати із соціального страхування (допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах тощо). Але деякі особливості під час надання та розрахунку відпускних і допомоги по тимчасовій непрацездатності для тих, хто працює неповний робочий час, все ж таки є.

 

Порядок надання й оплати відпусток
 

Тривалість відпусток 

Більшість видів відпусток, які можуть надаватися працівникам, встановлені Законом про відпустки. Крім того, деякі види відпусток передбачені іншими законами, а також можуть надаватися на підставі колективного або трудового договору. У таблиці 1 наведено особливості надання працівникам, які працюють на умовах неповного робочого часу, найбільш поширених видів відпусток.

 

Таблиця 1. Особливості надання відпусток за неповного робочого часу
 
Вид відпустки
Особливості надання
Щорічна основна відпустка
(ст. 6 Закону про відпустки)
Надається працівнику за відпрацьований робочий рік, незалежно від того, на яких умовах — повного чи неповного робочого часу — він працював. Так, згідно з п. 1 частини першої ст. 9 Закону про відпустки до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час фактичної роботи, в т. ч. на умовах неповного робочого часу, протягом робочого року, за який надається відпустка. Отже, працівник, який працює неповний робочий день або неповний робочий тиждень, має право на щорічну основну відпустку повної тривалості (тобто на 24 календарних дні за відпрацьований рік)
Щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки)
Надається працівникам, які фактично зайняті на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників певного виробництва, цеху, професії або посади. Це означає, що право на зазначені відпустки залежить від конкретної тривалості робочого часу працівника.
Так, якщо працівнику встановлено неповний робочий день, припустимо, 4 години за 8-годинного робочого дня, і він весь час працює зі шкідливими умовами праці, то така робота зараховується до стажу, який дає право на щорічну додаткову відпустку. Однак якщо такий працівник працює, припустимо, не 4, а 3 години на день, то в такому разі час роботи на умовах неповного робочого часу не зараховується до стажу, який надає право на щорічну додаткову відпустку, оскільки не виконується умова для її надання
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки)
Надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним на інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, а також працівникам із ненормованим робочим днем. Оскільки ненормований робочий день не може бути встановлено працівнику, який працює неповний робочий день, відповідно, йому не може бути надана така відпустка. У той же час працівник, зайнятий на умовах неповного робочого тижня, має право на таку відпустку
Відпустка у зв’язку з навчанням 
(ст. 14 і 15 Закону про відпустки)
Надається працівникам, які успішно навчаються без відриву від роботи на вечірніх відділеннях професійно-технічних навчальних закладів, у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання. Режим роботи працівника не впливає на тривалість надання такої відпустки, тому вона надається на кількість днів, передбачену ст. 14 і 15 Закону про відпустки 
Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону про відпустки)
Передбачена для працівників, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Повний перелік таких працівників наведено у ст. 19 Закону про відпустки. Така відпустка надається саме за наявність дітей і не залежить від того, на умовах повного робочого часу працює працівник (працівниця), чи ні. Навіть якщо працівник (працівниця) працює один день на тиждень чи одну годину на день, він (вона) має право на додаткову соціальну відпустку на дітей повної тривалості
Додаткова відпустка постраждалим учасникам Революції Гідності
(ст. 16-² Закону про відпустки)
Надається учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений спеціальними законами. Тривалість такої відпустки становить 14 календарних днів на рік незалежно від того, на яких умовах — повного чи неповного робочого часу — працює працівник
Додаткова відпустка працівникам-чорнобильцям
(п. 22 частини першої ст. 20, п. 1 частини першої ст. 21 Закону № 796)
Не належить до щорічних відпусток: її надають тільки тим працівникам, які мають статус постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС категорії 1 та 2. Ця відпустка надається за календарний рік тривалістю 14 робочих (16 календарних) днів. Оскільки «чорнобильська» відпустка не пов’язана із трудовим процесом, то працівник-«чорнобилець», який працює в режимі неповного робочого часу, має право на таку відпустку на загальних підставах і повної тривалості

 

Розрахунок відпускних 

Відпускні розраховуються відповідно до Порядку № 100. Щоб розрахувати їх суму, необхідно середню зарплату за один календарний день помножити на кількість календарних днів відпустки. Своєю чергою, середня зарплата за один календарний день обчислюється шляхом ділення заробітку за розрахунковий період на кількість календарних днів у такому періоді.

До заробітку включають виплати, перелічені у п. 3 Порядку № 100. До календарних днів розрахункового періоду не включають святкові та неробочі дні, визначені ст. 73 КЗпП, а також дні, протягом яких працівник згідно із законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково (абзац шостий п. 2 Порядку № 100).

Якщо працівник працює на умовах неповного робочого дня, то в нього виходить нормальна кількість робочих днів на місяць, і всі вони включаються до розрахунку. Середня зарплата та сума відпускних у нього будуть меншими, ніж були б за повного робочого часу, оскільки оплата праці проводиться пропорційно відпрацьованому часу. 

У разі якщо працівник працює в режимі неповного робочого тижня (1, 2, 3 чи 4 дні протягом тижня), то в нього кількість робочих днів на місяць виходить менше нормальної, тому що є робочі дні, коли він не працює. У такій ситуації найчастіше виникає запитання, що робити з тими днями, які були для працівника неробочими (але не вихідними) у зв’язку з його режимом роботи. 

Згідно з роз’ясненням Міністерства праці та соціальної політики, наданим у листі від 25.05.2009 р. № 294/13/84-09, в такому випадку визначальним фактором є те, з чиєї ініціативи — працівника чи роботодавця — було запроваджено неповний робочий тиждень:

  • якщо працівник працює на умовах неповного робочого тижня не з власної ініціативи, а за наказом керівника підприємства, то із розрахункового періоду виключають дні, протягом яких працівник не працював за скороченого робочого тижня;
  • якщо працівник працює на умовах неповного робочого тижня за власним бажанням (у зв’язку із сімейними обставинами, працює за сумісництвом тощо), то невідпрацьовані протягом робочого тижня дні не виключають із розрахункового періоду. 

Розглянемо на прикладах зазначений порядок розрахунку відпускних для працівника, який працює на умовах неповного робочого часу (таблиця 2). Умовно припустимо, що в усіх прикладах працівник протягом розрахункового періоду не хворів.

 

Таблиця 2. Приклади розрахунку відпускних за неповного робочого часу
 
Умова прикладу
Порядок обчислення відпускних
1. Працівник працює на умовах неповного робочого дня — 6 годин на день за п’ятиденного робочого тижня. Оклад працівника за штатним розписом — 10 000,00 грн. Із 17.05.2021 р. працівнику надається щорічна основна відпустка на 24 календарних дні 
Розрахунковий період — з 01.05.2020 р. по 30.04.2021 р. До розрахунку включаються 355 к. дн. (365 к. дн. – 10 св. дн.). Протягом розрахункового періоду працівнику було нараховані виплати, які включаються до розрахунку, в сумі 85 000,00 грн.
Середня зарплата за один календарний день:
85 000,00 грн ÷ 355 к. дн. = 239,44 грн. 
Сума відпускних:
239,44 грн × 24 к. дн. = 5746,56 грн
2. Працівника за наказом керівника з 01.01.2021 р. переведено на неповний робочий тиждень: три дні робочі, четвер та п’ятниця — додаткові вихідні. Оклад працівника — 8000,00 грн (з 01.01.2021 р. нараховується пропорційно відпрацьованому часу). З 11.05.2021 р. працівник оформив щорічну основну відпустку на 20 календарних днів 
Розрахунковий період — з 01.05.2020 р. по 30.04.2021 р. За період січень − квітень працівник не працював 33 робочих дні (у четвер та п’ятницю). До розрахунку включаються 322 к. дн. (365 к. дн. – 10 св. дн. − 33 нероб. дн.). Протягом розрахункового періоду працівнику були нараховані виплати, які включаються до розрахунку, в сумі 82 600,00 грн.
Середня зарплата за один календарний день:
82 600,00 грн ÷ 322 к. дн. = 256,52 грн. 
Сума відпускних:
256,52 грн × 20 к. дн. = 5130,40 грн
3. Використовуючи умови прикладу 2, припустимо, що працівнику з 01.01.2021 р. було встановлено неповний робочий тиждень (три робочі дні, четвер та п’ятниця — додаткові вихідні) з його ініціативи на підставі заяви 
У такому випадку дні, протягом яких працівник не працював за скороченого робочого тижня, не виключаються із розрахункового періоду і до розрахунку беруться 355 к. дн. (365 к. дн. – 10 св. дн.). 
Середня зарплата за один календарний день:
82 600,00 грн ÷ 355 к. дн. = 232,68 грн. 
Сума відпускних:
232,68 грн × 20 к. дн. = 4653,60 грн
У прикладі 2 працівник працює неповний робочий тиждень не з власної ініціативи (за рішенням керівника), а в прикладі 3 — з власної, тому й різні розрахунки.
4. Працівник працює неповний робочий день — 5 годин на день за п’ятиденного робочого тижня. Оклад за штатним розписом — 11 000,00 грн. Згідно з колективним договором робота на цій посаді дає право на додаткову відпустку за ненормований робочий час тривалістю 7 календарних днів. Працівник подав заяву про надання такої відпустки з 24.05.2021 р. 
Однією з основних умов для встановлення працівнику ненормованого робочого дня є періодичне виконання роботи понад установлену нормальну тривалість робочого часу, тобто понад 40 годин на тиждень. У наведеному випадку працівник працює 25 годин на тиждень, а отже, ненормований робочий день не може застосовуватися. Відповідно, працівник не має права на додаткову відпустку за ненормований робочий день
5. Використовуючи умови прикладу 4, припустимо, що працівник працює неповний робочий тиждень: з понеділка по четвер за п’ятиденного робочого тижня
Для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, може застосовуватися ненормований робочий день, тому вони мають право на додаткову відпустку за ненормований робочий день. Але зі стажу для зазначеної відпустки слід виключити робочі дні, в які працівник не працював у зв’язку зі своїм режимом роботи. 
Розрахунковий період — з 01.05.2020 р. по 30.04.2021 р. За своїм режимом роботи у розрахунковому періоді працівник не працював 50 робочих днів. Отже, у розрахунковому періоді стаж роботи, який дає право на додаткову відпустку за ненормований робочий день, становить:
365 к. дн. – 10 св. дн. – 50 к. дн. = 305 к. дн. 
Тривалість додаткової відпустки працівника:
(7 к. дн. ÷ 355 к. дн.) × 305 к. дн. = 6 к. дн. 

 

Оплата тимчасової непрацездатності


Правила оплати за листком непрацездатності 

Працівник, який працює на умовах неповного робочого часу, є застрахованою особою, тому в разі настання страхового випадку має право на матеріальне забезпечення так само, як і працівник, що працює повний робочий час. При цьому для працівника, який працює на умовах неповного робочого часу, застосовується загальний порядок оплати за листком непрацездатності. Зокрема, перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються за кошти підприємства, а починаючи із шостого дня непрацездатності — за кошти Фонду соціального страхування (ФСС).

Які дні непрацездатності оплачують працівнику, що працює неповний робочий час? Відповідь на це запитання міститься в листі Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 18.08.2016 р. № 2.4-46-1431. Посилаючись на норми Закону № 1105, Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 р. № 455, та Порядку № 1266, фахівці вказаного державного органу доходять висновку, що «оплаті підлягають усі календарні дні, визначені листком непрацездатності, незважаючи на те, що на період тимчасової непрацездатності працівника припадають дні, які є для нього неробочими у зв'язку із встановленням неповного робочого часу».   

Нарахування за листком непрацездатності провадиться на основі таких показників:

  • страховий стаж працівника, який працює на умовах неповного робочого часу;
  • максимальна сума (гранична величина) заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески;
  • середньоденна заробітна плата;
  • мінімальна заробітна плата. 

Страховий стаж визначають станом на день настання страхового випадку (це день, яким відкрито листок непрацездатності) й обчислюють у місяцях. Залежно від наявного у працівника страхового стажу суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за кошти підприємства та допомоги за листком непрацездатності від ФСС нараховують і виплачують у різних відсотках середньої заробітної плати (ст. 24 Закону № 1105). 

Максимальну суму заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, та мінімальну заробітну плату застосовують як верхню та нижню межу під час нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності у встановлених випадках. Так, для працівника, який працює в режимі неповного робочого часу:

  • сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї) та допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (абзаци другий і третій п. 2 Порядку № 1266);
  • сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не може бути меншою, ніж діючий розмір мінімальної заробітної плати (абзац третій п. 2 Порядку № 1266).

Крім того, якщо протягом 12 календарних місяців перед захворюванням страховий стаж працівника, який працює в режимі неповного робочого часу, становить менше шести місяців, середня зарплата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності в розрахунку на місяць не повинна бути вищою за діючий розмір мінімальної заробітної плати (абзац другий п. 29 Порядку № 1266), а для розрахунку допомоги по вагітності та пологах — меншою за діючий розмір мінімальної заробітної та не вище двократного діючого розміру мінімальної заробітної плати (абзац третій п. 29 Порядку № 1266). 

Нагадаємо, у 2021 р. мінімальний розмір заробітної плати становить: 

  • у місячному розмірі:

з 1 січня по 30 листопада — 6000,00 грн;

з 1 по 31 грудня — 6500,00 грн;

  • у погодинному розмірі:

з 1 січня по 30 листопада — 36,11 грн;

з 1 по 31 грудня — 39,12 грн.

 

Обчислення середньоденної зарплати 

Для обчислення суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за кошти підприємства та допомоги по тимчасовій непрацездатності за кошти ФСС застосовують загальний алгоритм, викладений у Порядку № 1266.

Зокрема, для розрахунку зазначених сум денну виплату (її розмір встановлюється у відсотках середньоденної зарплати залежно від страхового стажу) помножують на кількість календарних днів, що підлягають оплаті відповідно до листка непрацездатності (абзац перший п. 2 Порядку № 1266).

Середньоденна зарплата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) працівника, на яку нарахований єдиний внесок, на кількість календарних днів зайнятості (перебування у трудових відносинах) у розрахунковому періоді, без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин (п. 3 Порядку № 1266). До поважних причин належать: тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку — за медичним висновком), відпустка без збереження заробітної плати. 

Якщо працівник не працював з поважних причин тривалий час, то із розрахункового періоду виключаються місяці (з першого до першого числа), коли він не був на роботі. Разом з тим із розрахункового періоду не виключають святкові та неробочі дні, а також дні, не відпрацьовані через установлення неповного робочого тижня. 

Розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати для оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за кошти підприємства, призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності й допомоги по вагітності та пологах є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи працівника, які передують місяцю настання страхового випадку (п. 25 Порядку № 1266). Якщо перед настанням страхового випадку працівник відпрацював менше 12 календарних місяців, то розрахунковий період визначається згідно з п. 26−28 Порядку № 1266. 

Розглянемо далі на прикладі розрахунок виплат за листком непрацездатності для працівника, що працює в режимі неповного робочого часу. Працівник з 01.01.2021 р. працює в режимі неповного робочого тижня (робочі дні — понеділок, середа, п’ятниця, вихідні дні — вівторок, четвер, субота, неділя). До 01.01.2021 р. він працював повний робочий час. Посадовий оклад працівника — 10 000,00 грн, страховий стаж — 7 років. З 12 по 26 квітня 2021 р. (15 календарних днів) працівник хворів, що підтверджується листком непрацездатності. 

Розрахунковий період — квітень 2020 р. − березень 2021 р. Протягом цього періоду працівник хворів у жовтні 2020 р. згідно з листком непрацездатності 10 календарних днів. Іншого не відпрацьованого з поважних причин часу не було. Отже, до розрахунку середньої зарплати включаються 355 к. дн. (365 к. дн. – 10 к. дн.). Протягом розрахункового періоду працівнику було нараховано 102 721,20 грн, з них:

  • 92 120,70 грн — зарплата;
  • 2570,00 грн — оплата за листком непрацездатності; 
  • 8030,50 грн — відпускні.

До розрахунку середньої зарплати включається 100 151,20 грн (92 120,70 грн + 8030,50 грн). Середньоденна заробітна плата становить:

100 151,20 грн ÷ 355 к. дн. = 282,12 грн.

Розмір денної виплати з урахуванням відсотка страхового стажу (70 %) дорівнює:

282,12 грн × 70 % = 197,48 грн.

Сума оплати за листком непрацездатності за кошти підприємства (перші п’ять днів) становить:

197,48 грн × 5 к. дн. = 987,40 грн.

Сума допомоги від ФСС (з 6 по 15 день) дорівнює:

197,48 грн × 10 к. дн. = 1974,80 грн.

Загальна сума оплати за листком непрацездатності становить:

987,40 грн + 1974,80 грн = 2962,20 грн.


Нормативно-правові акти до теми

  • Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки);
  • Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII (далі — Закон № 796); 
  • Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV (далі — Закон № 1105);
  • Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 (далі — Порядок № 100);
  • Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266 (далі — Порядок № 1266). 

 


ПЕРЕДПЛАТА

за найкращими умовами звертайтесь у відділ передплати

0 800 214 008

або заходьте в

МАГАЗИН

«ЗАПИТАННЯ — ВІДПОВІДЬ»

Безкоштовна пряма телефонна лінія для передплатників

0 800 214 009
044 581 57 07

Пн-Пт з 10:00 до 15:00

ДЕМО ДОСТУП