Необхідно пам’ятати про особливості укладення трудових договорів з тимчасовими працівниками. Тимчасовими робітниками та службовцями вважаються робітники і службовці, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи чи посада (під час відпустки або тимчасової непрацездатності) — до чотирьох місяців. Дія цієї норми підтверджується ст. 7 КЗпП, яка передбачає можливість регулювання праці тимчасових працівників.
Існують також особливості укладення й припинення строкового трудового договору із сезонними працівниками. Договори із сезонними працівниками укладаються на роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не весь рік, а протягом певного періоду. Строк, на який можуть укладатися трудові договори із сезонними працівниками, не може перевищувати шести місяців (ст. 1 Указу № 310). Працівники можуть бути прийнятті на сезонні роботи лише на підставі Списку сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженого постановою КМУ від 28.03.1997 р. № 278. Після закінчення строку сезонної роботи трудовий договір припиняється за п. 2 ст. 36 КЗпП. Сезонний працівник має право достроково розірвати договір, якщо він попередить роботодавця про це за три дні.