Особливості розірвання трудового договору за ст. 36 КЗпП

Особливістю припинення трудових відносин відповідно до ст. 36 КЗпП є те, що в разі розірвання трудового договору з працівником згідно з нормами цієї статті відсутня заборона щодо звільнення під час тимчасової непрацездатності або під час перебування у відпустці.

У разі припинення трудового договору з підстав, передбачених ст. 36 КЗпП, на працівників не поширюються гарантії, визначені ст. 184 та 186-1 КЗпП (щодо заборони звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю; батьків, які виховують дитину без матері; опікунів (піклувальників)).

Тобто розірвати трудовий договір з підстав, встановлених ст. 36 КЗпП, із вищезазначеними категоріями працівників можна.

Єдиний виняток — це припинення строкового трудового договору з працівниками, на яких поширюються гарантії, передбачені ст. 184, 186-1 КЗпП. Розірвання трудового договору із наведеними вище категоріями працівників на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП допускається лише з обов’язковим працевлаштуванням — таке застереження міститься у п. 9 Постанови № 9.

Відповідно до частини третьої ст. 36 КЗпП зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації (далі — підприємство) не припиняє дії трудового договору. Також у разі зміни власника підприємства або в разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.