З 01 квітня набирає чинності Закон України «Про внесення зміни до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо спрощення оформлення первинних документів з надання послуг» від 24.02.2026 р. № 4791-IX (далі — Закон № 4791), яким частину другу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19.07.1999 р. № 996-XIV (далі — Закон № 996) доповнено новим абзацом восьмим.
Установлено, що якщо первинний документ містить інформацію про дату (період) надання послуг, виконання робіт або найму (оренди), то відсутність передбачених абзацами шостим і сьомим цієї частини реквізитів із сторони замовника послуг (робіт) або наймача (орендаря) не є порушенням вимог до оформлення первинного документа, за умови що такий порядок документування господарських операцій передбачено договором, укладеним у письмовій формі, і такі господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку в періоді їх здійснення. Дія положень цього абзацу не поширюється на вимоги до документування господарських операцій, оплата за які здійснюється за рахунок публічних коштів; господарських операцій, здійснених на виконання договорів найму (оренди) державного або комунального майна; договорів будівельного підряду, проектно-вишукувальних робіт; договорів про пожертву, благодійну або гуманітарну допомогу.
Як бачимо, йдеться не про скасування вимог щодо складання первинних документів про надання послуг, виконання робіт (традиційно це акти про виконані роботи (надані послуги)), а про зміни в їх оформленні (підписанні). Крім того, кінцева редакція змін до ст. 9 Закону № 996 відрізняється від анонсованих у відповідному законопроєкті. З’явилася норма, яка визначає, за якими операціями первинні документи оформлюються по-старому.
Законом № 4791 встановлено, що в первинному документі (наприклад, акті про виконані роботи (надані послуги)) з боку замовника послуг (робіт) або наймача (орендаря) можуть бути відсутні такі реквізити:
- посада та прізвище (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються НБУ) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Але за умови, що такий порядок документування господарських операцій передбачено договором, укладеним у письмовій формі, і такі господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку в періоді їх здійснення.
Принагідно зауважимо, що вимоги до письмової форми правочину містить ст. 207 Цивільного кодексу України. А відповідно до частини 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 р. № 675-VIII електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
На думку автора, нововведення може стати корисним в операціях найму майна, надання послуг зв’язку, якихось інших фіксованих наборів послуг (абонплати), наприклад, користування поштовою скринькою тощо, де обсяг, зміст і якість робіт чи послуг, розмір періодичних платежів не змінюються протягом певного періоду.
На дату відображення в обліку доходів і витрат ці нововведення не впливають[1].
Якщо ж ідеться про роботи, послуги, де сторонам необхідно передати (прийняти) роботи (послуги) за обсягом та якістю або види чи обсяги робіт (послуг) змінюються, то і замовник, і виконавець зацікавлені в тому, щоб передавання-приймання робіт (послуг) були здійснені їх повноважними представниками з оформленням належних, підписаних з обох сторін документів. Адже це може стати важливим у разі врегулювання розбіжностей чи суперечок в досудовому, а тим більше в судовому порядку.